У Муніципальному мистецькому центрі у Львові 11 квітня відкриють виставку рисунків Олекси Новаківського, створених під час Першої світової війни (1914-1918). В експозиції представлять роботи художника, що понад сто років зберігалися у сімейному сейфі, а сьогодні стають частиною мистецького дискурсу. Рисунки відображають події та суспільні настрої цього періоду на території Галичини, міфи та роздуми про катастрофу Першої світової війни, яка несправедливо залишилася забутою в нашій культурі.
Завдяки зусиллям Фундації родини Новаківських та історика мистецтва Ігоря Жука ці рисунки дійшли до нас і стають видимими.
Цикл рисунків періоду великої війни охоплює широку тематику: від передчуття катастрофи до зображень ран, травм, фантастичних монстрів і міфологічних образів, що відображають хаос і жах воєнних дій.
«У рисунках Новаківського війна постає не лише як епічна, а й як особиста катастрофа. Ми бачимо війну очима художника, який робить ці переживання видимими і для нас через призму своєї творчості та завдяки феномену родини, яка змогла зберегти та пронести цю пам’ять до сьогоднішнього дня», ‒ розповідає Ляна Мицько, кураторка проєкту «Сейф Новаківського».
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1607857 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1607857{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Малюнки експоновані у трьох залах, кожен з яких говорить на власну тему: реалії війни, міфологія та іконографія війни. І останній зал – це пам’ять та слава.
«Перша світова війна не дуже добре в нас артикульована. Тому зараз ми хочемо відновити цю історичну справедливість, піднімаючи її через твори Новаківського, який тоді переживав війну. Він був експресивним чоловіком і це відбилось у його малюнках», ‒ говорить Ляна Мицько.
«Роботи зберігалися протягом поколінь у сейфі. Звідти й пішла назва. Новаківський ‒ відомий живописець, а це різні замальовки, підготовчі роботи тощо», ‒ додає архітектор експозиції Олександр Бурлака.
Свого часу родина відмовилась продавати ці роботи, адже була переконана, що спадщину потрібно зберегти.
«Під час війни все має свою загрозу: і державні, і приватні збірки. Але дуже багато залежить особисто від людей, яким доля дала можливість відповідати за те, що вони зберігають, – щоб передати культуру далі», ‒ вважає архітекторка Ганна Новаківська, опікунка колекції Новаківського.
Ганна Новаківська та Ігор Жук сканують роботи, щоб вони у будь-якому випадку пережили наші непевні часи.
«Тут є сюжети із поля бою або прощання з тими, хто йде на війну, тобто реалістичні сюжети. Також є роботи, в яких художник їх опрацьовує вже в якійсь міфологізованій формі. Тут з’являються монстри, смерть, прощання і Юрій Змієборець як образ перемоги. Цікаво, що багато замальовок були просто на будь-чому, він міг малювати на якихось записках десь з другого боку. По цих рисунках можна зрозуміти, як він готував свій живопис», ‒ розповіла кураторка. А ще тут представлена робота художника над символікою січових стрільців.
Також виставку супроводжуватиме спеціальна програма. Зокрема, йтиметься про Першу світову війну як простір та можливість координації людей, які почали думати про незалежну Україну. «Вони були з різних регіонів України, зустрілись на різних фронтах та усвідомлювали, що вони всі є українцями», ‒ додає Ляна Мицько.
«Першу світову війну часто сприймають через призму великих політичних та військових подій, але насправді ця війна мала глибокий вплив на культуру та мистецтво того часу. Рисунки Новаківського ‒ це свідчення тих драматичних моментів, які не завжди відображені в офіційних історичних хроніках. У контексті сучасної України, де питання національної ідентичності та пам’яті є актуальними як ніколи, такі виставки допомагають зберегти пам’ять про тих, хто пережив великі трагедії війни», ‒ додає Наталя Паславська, програмна менеджерка Фундації ЗМІН, що є партнеркою проєкту.
Виставка триватиме до 19 червня.
Довідка:
Олекса Новаківський (1872–1935) народився у селі Слободо-Ободівка (нині Нова Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область). Навчався в Краківській академії мистецтв. У 1913 році переїхав до Львова завдяки старанням митрополита Андрея Шептицького. У період Першої світової війни його твори фіксували жах і хаос бойових дій, він розробляв графіку, нагороди та елементи меморіалів. Після війни Новаківський залишився у Львові, де у 1923 році заснував Мистецьку школу, що стала центром формування українського художнього середовища. Його вихованці зробили значний внесок у розвиток українського мистецтва. Помер у 1935 році у Львові, похований на Личаківському кладовищі. Залишив величезну мистецьку спадщину.
