Це питання спливає щовесни, щойно в повітрі з’являється запах перших млинців, а руки тягнуться спалити якесь солом’яне опудало.
Масниця — це “два в одному”, яскравий приклад того, як давні народні звички подружилися (хоч і не без нюансів) з церковним календарем.
Коріння з перчинкою
Коріння свята сягає так глибоко в дохристиянські часи, що там вже темно. Для наших пращурів це була зустріч весни, що межувала з днем весняного рівнодення. Йшлося передусім про проводи зими, розбудити природу і домовитися про майбутній урожай.
Ви, напевно, чули, що млинці — це символ сонця, бо вони круглі й гарячі? Забудьте! Етнографи кажуть, що це вигадка. Насправді у давніх слов’ян млинці були поминальною стравою. Весняні свята були тісно пов’язані з культом предків: вважалося, що душі померлих перебувають у землі й можуть вплинути на врожай. Тож млинцями їх “підгодовували” і задобрювали.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
А от справді магічним ритуалом було спалення опудала Марени (Зими). Класичний акт знищення старого мотлоху, щоб звільнити місце для нового життя. Гучні гуляння, бійки навкулачки та лазіння на стовп по чоботи — все це було демонстрацією життєвої сили, такою собі шлюбною грою, яка жодного стосунку до християнства не мала.
Хід від Церкви
Коли християнство прийшло на наші землі, церква зіткнулася з проблемою: просто взяти й заборонити свято, яке всі так люблять, було нездійсненною місією. Вихід знайшли.
Церква включила цей тиждень у свій календар як Сирну седмицю — фінішну пряму перед Великим постом. М’ясо їсти було не можна (що ідеально пояснювало, чому ми налягаємо на тісто), а от молочні продукти, яйця та рибу — будь ласка. Саме це дало “зелене світло” поїданню млинців з маслом, сметаною та ікрою.
Замість того, щоб просто гуляти, церква закликала вірян миритися з ближніми та налаштовуватися на духовне. Кульмінацією стала не середа чи четвер із їхніми веселощами, а Прощена неділя. Офіційна релігія, звісно, не була в захваті від “бісівських ігрищ” на кшталт кулачних боїв і боролася з ними проповідями, але народна енергія все одно вирувала паралельно з церковним уставом.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Унікальний мікс
Календарна дата Масниці “плаває” і повністю залежить від Великодня. Зовнішня оболонка свята — млинці, вогнища, веселощі — лишилася по суті язичницькою, хоча для більшості втратила первісний магічний сенс (ми вже не годуємо духів предків, а просто смачно їмо).
Глибинна ж суть — підготовка до посту і примирення — лишається пріоритетом для воцерковлених людей.
