Повномасштабне вторгнення Росії в Україну перевернуло життя кожного. 24 лютого розпочалась нова реальність, яка розділила раніше звичну буденність на «до» та «після». Війна забрала в українців найцінніше — дім, людей, частинку себе. Але водночас змогла об’єднати 40 мільйонів найсильніших, найсміливіших та найбезстрашніших людей у світі.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1543761 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1543761{ margin: 0!important; } }
Уже понад 3 місяці кожні українець та українка роблять свій внесок у перемогу України. Кожен по-своєму — так, як вміє: чи то на фронті, чи волонтерством, чи просто тим, що продовжує жити. Під час війни зброєю стало й мистецтво. Воно виживає, незважаючи ні на що. По-новому його відкрила для себе львівська студентка і художниця Оксана Мрозек, яка почала створювати особливі картини і таким чином допомагати ЗСУ.
***
Простора кімната на другому поверсі. Місце, де панує тиша, натхнення та віра в перемогу України. В одному кутку стіл, в іншому – міні-сцена – невелике підвищення, на якому розставлені вазони. Золота підсвітка додає особливої атмосфери й запевняє — тут народжується мистецтво. На підлозі клейонка, аби нічого не замастити, і багато-багато фарб. Так, саме на підлозі, неначе справжній митець серед хаосу, Оксана Мрозек, студентка другого курсу Українського католицького університету, пише картини, які потім продає на аукціоні й тим самим допомагає ЗСУ.
Зазвичай дівчина малює після обіду й до самого вечора, інколи прокидається раніше, аби закінчити почате й встигнути на заняття з університету. Інколи їй у цьому допомагає папуга, розбиваючи своїми криками приємну тишу процесу чи доповнюючи співами плейлист. В обох випадках він не заважає. Лише нагадує, для чого дівчина старається та наскільки цінною є її справа.
З першого місяця війни Оксана зрозуміла, що хоче бути корисною й прагне допомогти Україні стати ближчою до перемоги. Вона вирішила, що найкраще їй це вдасться завдяки мистецтву. Так виникла ідея писати картини для аукціону й проводити його на своїй Instagram-сторінці, а зароблені гроші відправляти на потреби української армії. У такий спосіб дівчина зможе не лише зібрати кошти, а й залишити людям згадку про війну.
«Насправді ідея з аукціоном є досить популярною. Люди, які люблять творити й мають якусь певну аудиторію в Instagram роблять таке часто, й тому я не перша, хто використав цю ідею. Я надихнулася Іриною Симчич — блогеркою та волонтеркою. Зрозуміла, що хочу і можу так само, тому варто спробувати. До того ж, я дуже заспокоююсь, коли малюю. Сильні художні навички для картин, які я пишу, не потрібні. Варто більш-менш розуміти, як поєднуються кольори й продумувати класні фрази», – розповідає студентка.
За словами дівчини, її особливістю її малюнків є, по-перше, написи. Їх вона не копіює, а обирає самостійно. Виняток – гасла, які є дуже популярними й по-справжньому відгукуються. Їх вона не використовувати не може. Друга особливість її творчості – художниця жертвує 100% зароблених грошей на ЗСУ.
«Я не повертаю собі кошти, які витратила на закупівлю спорядження: пензлі, полотна, фарби. Я все одно віддаю всі зароблені гроші й таким чином теж доєднуюся до аукціону», – пояснює Оксана Мрозек.
Фонд для переведення коштів Оксана шукала довго. У результаті обрала ініціативу «Купи мені літак», яка сподобалась їй найбільше. Фонд не є дуже популярним, але поступово набирає обертів. Він має благородну й голосну ціль – забезпечення пілотів літаками для захисту українського неба.
«Як відомо, коли тільки почалась повномасштабна війна в Україні, ми масово просили НАТО закрити нам небо. Але гасло цього фонду “ми захистимо небо самі”. Вони закликають усіх: і заможних людей, і просто будь-кого, хто може, долучитися до збору коштів для наших пілотів. Тому я вирішила пожертвувати гроші на цю справу», – розповідає дівчина.
Оксана поширює інформацію про аукціон з власної сторінки Instagram, де і почала його проводити. Спершу вона створила лише шість картин, проте згодом їй запропонували взяти участь у благодійному концерті-ярмарку в рідному містечку на Львівщині. Для ярмарку вона написала ще 10 картин, а згодом іще 5. Оксана зазначає: аукціон від ярмарку відрізняється тим, що на першому люди перебивають ставки, а на ярмарку ціна фіксована. Також, імовірніше, в інстаграмі ініціативу побачить більша кількість людей і зможе викупити картини за вищу ціну. Наживо це так не працює, тому на ярмарку Оксана вирішила зробити фіксовану ціну, яка буде більш-менш доступною.
«Люди мене дуже підтримали, попри те, що ця ідея не моя і про неї вже чули. Знайомі масово поширювали пости в інстаграмі, закликали інших долучатись. Чимало підходили на ярмарках. Часто підбігали діти. Їм картини особливо подобалися, вони раділи, висловлювали захоплення», –з гадує дівчина.
Першою картиною Оксани стала робота з фразою «Сміливість — це бути Україною» у синьо-білих тонах. Надихнулась дівчина міжнародною рекламною кампанією «Brave Ukraine», головна мета якої — поширити асоціацію «Україна = сміливість», як всередині країни, так і за кордоном.
«Гасло “Сміливість — це бути Україною” є досить популярним і дуже мені сподобалося, бо, справді, це — про нас. Ми — сміливі. Я вирішила, що чудова ідея використати саме його для першої картини. Я не знала, чого чекати, чи знайдуться небайдужі люди, які захочуть пожертвувати гроші. Але мені дуже приємно, що я не помилилась», – каже дівчина.
Процес створення картин починається з того, що спершу Оксана замовляє інструменти для малювання. Робить вона це через інтернет, бо так і зручніше, і вибір більший. Далі — продумування ідеї. Поки замовлення прямує до своєї господині, у дівчини є час прописати, які кольори вона використовуватиме та які написи обиратиме. Записує все в телефоні: нотатки — її все. Часто вона радиться з рідними, чи відгукуються їм обрані фрази, чи чіпляють, бо головний меседж — щоб картина навіть за роки все одно надавала відчуття того, що відбувається зараз.
Для полотен Оксана здебільшого використовує кольори української символіки: синій, блакитний, жовтий та їх відтінки. Іноді помаранчевий, що також гарно поєднується. На картинах можна побачити й зелений – результат змішування синього та жовтого. Збалансувати все на картині завжди допомагає білий.
З-поміж усіх робіт найбільше виділяється «Паляниця» – картина яскраво рожевого кольору, що є незвичним рішенням дівчини. Це полотно стало її імпровізацією. Багато хто бачить в ньому різний сенс.
«Хтось думає, що в такий спосіб я поглузувала з рашистських пропагандистів, які в телеефірі переплутали слова “паляниця” і “полуниця” й тому обрала колір останньої. Оскільки я переважно використовувала ті самі кольори, мені захотілось зробити щось рожевою фарбою. Коли я продавала цю картину на ярмарку, мені навіть було важко її віддавати, але я рада, що її купили. Вона мені дуже подобається!», – каже художниця.
«Цікаво створювалась також картина «Кохаю тебе, рідненька». На майже завершальному етапі, коли готовими були й фон, і напис, я зрозуміла, що чогось не вистачає. Думаю, щось не те. Тематика гасла була про любов до України й фон, відповідно, я зробила ніби сердечками, здебільшого у синіх та зелених тонах. Прийшла ідея ризикнути й додати ще жовтих та помаранчевих. Я наважилась і вийшло дуже круто — ніби прапор. Якщо мені мало відтінків, фарб, я просто намагаюся виправити це. Вважаю, що можна знайти вихід з будь-якої ситуації», – ділиться досвідом Оксана Мрозек.
При виборі написів Оксана звертає увагу на цікаве та іноді провокативне, або ж на дуже патріотичне й трендове. Інтернет тут допоможе не завжди. Натомість зазвичай дівчина використовує фрази, які десь почула і запам’ятала. Наприклад, «Дякую, Боже, що я не москаль». Ця фраза добре відгукнулася людям і роботу з нею відразу купили на ярмарку. Також дівчина часто використовує уривки з пісень та віршів або крилаті фрази, такі як: «Батько наш Бандера», «Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями». Важливо, щоб цитати знаходили відгук і в її серці.
Серед написів можна знайти й ті, що виконані англійською мовою, як-от: «Stop this f#cking war», «What is your superpower?» та «Russian worship, go f*ck yourself». Останню зараз чекає подорож в Америку, куди для себе її придбали українці, що переїхали в Штати. Одна з цілей Оксани — залучати людей з-за кордону, аби поширювати збір коштів і за межами України.
Загалом на написання картини Оксана виділяє близько години. Так, для прикладу, під час створення картин для ярмарку вона за 10 годин встигла написати 9 картин. Пише картини дівчина паралельно: спершу фарбує усі фони, а після висихання приступає до написів. Вони забирають найбільше часу, бо спершу все треба виміряти, пройтись олівцем, а вже потім білою фарбою. Коли все готово, дівчина покриває полотно лаком, після чого внести будь-які зміни неможливо.
Чи буде Оксана продовжувати творити картини далі, вона ще не знає. Каже, буде дивитися по тому, як реагуватимуть люди, чи будуть готові до нових аукціонів. Проте ідея їй подобається. Малювання її заспокоює й дозволяє відчувати себе потрібною.
«Для мене це важлива справа, бо я почуваюся корисною. Малювання картин заспокоює, знімає тривожність. Я знайшла себе в цій справі. Мої картини можуть бути спогадами про такий нелегкий час, як зараз. Пройдуть роки й люди будуть пам’ятати, що вони долучилися до справи, давали свої кошти й ці кошти використовувалися у благодійних цілях. Мистецтво загалом транслює різні події, зберігає їх у тому чи іншому вигляді. Хтось робить це в картинах, хтось в digital-ілюстраціях, хтось у фотографіях і колись це все переросте в історію. Мистецтво згодом також буде документацією того чи іншого історичного процесу. Воно збереже це не тільки для нас, а й для наступних поколінь», – резюмує Оксана Мрозек.
Усі фото в матеріалі – авторки
Підписуйтеся, Вам сподобається.