Деніел Ханссон, шведський дириґент, 10 лютого разом із Луганським філармонійним оркестром та львівським хором «Гомін»виконають легендарний «Реквієм» Моцарта. У Львівському органному залі він звучатиме в памʼять про жертв російсько-української війни.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1579553 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1579553{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Дуже вам дякую за ваше рішення приїхати в Україну в такі часи. Дякую вам за вашу підтримку нашої країни і наших людей. Ми поговоримо про ваш концерт, де ви дириґуватимете «Реквіємом» Вольфганга Амадея Моцарта. В афіші зазначено, що «Реквієм» звучатиме в пам’ять всіх, хто загинув у цій російсько-українській війні. Знаю, що для вас це дуже символічна подія. Розкажіть більше.
Деніел Ханссон в Львівському органному залі (Фото Євгена Червонія)
Мені дуже лестить, що ви дякуєте мені за приїзд, але насправді я хочу подякувати вам за запрошення, зокрема Іванові Остаповичу та Тарасові Демку, директорам Органного залу.
Я вважаю за велику честь брати участь у цьому концерті, який вшановує пам’ять тих, хто поліг за свободу України. Я дуже зворушений, що я, як швед, є частиною цієї події. У цьому випадку я представляю не лише свою країну, але також Європу. Вважаю це дуже символічним. Ми вшановуємо памʼять загиблих разом, оскільки ті, хто приносить себе у жертву в цій війні, роблять це не лише для України. Вони роблять це для всієї Європи і для світу.
Ваша війна – це боротьба за свободу, право на незалежність усіх країн. Якщо ми змиримося з тим, що Росія може так просто вдиратися в чужу країну, вбивати, грабувати, то, на мою думку, ми вже програли цей світ. Тож українці зараз ведуть боротьбу за всіх.
Реквієм – це завжди молитва за покійних. У ньому є темрява, але є і надія, вона – у словах реквієму. «Реквієм» Моцарта розповідає більше. Це, звісно, молитва за покійних, але це також твір одного з найвидатніших композиторів Європи. Моцарт – це великий символ європейської культури. І він також – частина історії України, історії Львова. Як відомо, син Вольфганга Амадея, Франц Ксавер Моцарт, працював у Львові (тодішньому Лемберзі) протягом 30 років. І він виконав багато доброї роботи, яку ви й досі можете помітити. Без нього, до прикладу, не було б львівської консерваторії.
Моцарт є частиною ДНК Львова, частиною України. Символізм виконання музики Моцарта для мене полягає в демонстрації того, що Україна є частиною Європи. Це один з тих меседжів, який ми хочемо донести цим концертом. Підтримка, пам’ять про загиблих, твердження, що Україна є частиною Європи і повинна бути нею.
Концерт 10 лютого у Львівському органному залі буде записаний командою Суспільного радіо для Європейської мовної спілки (EBU).
Це дійсно неймовірно! Європейська мовна спілка відома трансляцією «Євробачення», але вона також організовує регулярні концерти з усіх країн Європи.
Цей концерт дозволить Україні розповісти історію про підтримку, про єднання і також про пам’ять тих, хто пожертвував собою для кращого майбутнього. Я глибоко вдячний і розчулений можливістю бути частиною цієї важливої події.
Луганський філармонійний оркестр (Фото Євгена Червонія)
І я радію, що це роблять Львівський органний зал, Луганська філармонія та хор «Гомін». Ці установи були дуже сильними представниками української культури до війни, і є під час війни. Вражений вашою щоденною роботою, як ви підтримуєте музикантів, розповідаєте історію про сильну Україну, висококультурну Україну. Це просто дивовижно!
Дякуємо за теплі слова, Деніеле. Отже, для наших читачів: цей концерт буде записаний, а потім транслюватиметься на шведському радіо, зокрема?
Власне, він буде доступний у всьому Європейському союзі. Отже, є ймовірність, що багато країн Європи почують його, не лише Швеція. Це може стати важливим голосом за незалежність і єдність України, на мою думку.
Це вже не перший ваш концерт із Луганським філармонійним оркестром, що базується зараз у Львівському органному залі. Чи можете поділитися враженнями від роботи з цими музикантами?
Луганська філармонія – це любов. Це неймовірні музиканти! Окрім того, що вони відмінні виконавці, вони також по-справжньому віддані своїй роботі. Я вважаю їх фантастичним оркестром.
Моє враження від роботи з цими музикантами – це чиста радість. Вони працюють дуже наполегливо, крім того, це дуже хороші люди. Наше спілкування йде дуже легко і невимушено.
У них також є своя історія. Їхня релокація до Львова у цей час – це символ країни, яка не здається.
У концерті також бере участь хор «Гомін», який нині є частиною Львівського органного залу. У 2023 році ви стали головним дириґентом цього хору. Того ж року хор мав дуже успішні гастролі у Швеції, де представляв українську музику на хоровому фестивалі у Лунді. Хор оновив склад, ставши мішаним, отримав нового художнього керівника – Вадима Яценка. Що ви можете сказати про розвиток цього ансамблю?
Я дуже радий співпрацювати з хором «Гомін». Я вважаю, що їхнє турне в Швеції мало великий успіх. Концерт, що відбувся в рамках Міжнародного хорового фестивалю у місті Лунд, транслювався Шведським національним радіо. Багато людей були вражені унікальністю програми та якістю виконання. Хор презентував українську хорову музику в її найкращому вигляді.
Хор «Гомін» та Вадим Яценко (Фото Євгена Червонія)
Багато в чому це заслуга маестро Яценка. Він – чудовий дириґент. Його ідеї свіжі. Він – людина, яка думає музикою і працює з хором просто фантастично. Я вважаю, що формат змішаного хору відкриває широкі можливості перед колективом.
У цьому проєкті хор «Гомін» виконає «Реквієм» Моцарта з оркестром. Це було би неможливим, якби хор лишався чоловічим, як це було до 2023 року. Вважаю, що хор «Гомін»має потенціал стати одним із провідних хорів, не тільки в Україні, але й отримати міжнародне визнання. Це лише початок!
Минулого року під час інтервʼю ми з вами говорили про неймовірну підтримку України з боку Швеції. На ваш погляд, як змінилися громадські настрої у вашій країні з плином часу?
На жаль, маю сказати, що зміни є. Частково через вторгнення Хамасу в Ізраїль та подальшу військову операцію Ізраїлю в Палестині. Ця війна якось послабила увагу до новин з України. Раніше ми звикли чути більше про прогрес і розвиток на полі бою, деталі цієї війни. Тепер цього менше, це вже не новина. І це впливає на ставлення людей.
Також я бачу, як у соціальних мережах розповсюджуються російські наративи та російська пропаганда. І те, як звичайні люди іноді висловлюють думки, навіяні цією пропагандою. Бачу зміну наративу. Росія намагається змусити нас вважати, що ця війна занадто витратна.
Але попри зміни акцентів я маю сказати, що підтримка України лишається у Швеції високою. Люди дуже обурені діями Росії в цій війні, тим, що вони роблять у світі, та як це впливає на нас.
І як ви знаєте, шведи – великі прихильники України. Ми допомагаємо військовим обладнанням, системами ПЗРК, транспортом, амуніцією. Ми маленька країна, але наша підтримка доволі значна, як для такої кількості населення. Наша влада чітко стверджує, що ми підтримуємо Україну до кінця цієї війни. Так що те, що я бачу, – це не зміна підтримки.
Нам потрібно бути разом у цій боротьбі, щоб Україна здобула перемогу. Важливо не втомлюватися від війни, завжди бути готовим розповідати правду. Коли я чую, що люди втомилися від війни, мені стає соромно. Немає нічого, що може зрівнятися з тим, що відчуваєте в цій війні ви, українці. Ми, європейці, не маємо права втомитися від цієї війни, адже ми не потерпаємо від неї так, як потерпають українці.
Ми просто повинні підтримувати і продовжувати працювати. Це все.
Те, що ми робимо, те, що ви робите, – важливо. Маю на увазі, нашу музичну співпрацю: гастролі «Гомону» в Швеції, тур Ukrainian Live з камерною музикою, участь Івана Остаповича як дириґента в концерті у Швеції, моє дириґування тут, у Львові. Ми працюємо, підтримуємо один до одного.
Чи бачите ви більшу зацікавленість українською культурою у Швеції? Чи люди відкривають для себе українську музику, українську культуру?
Українська культура стала помітнішою. Я часто розповідаю про життя в Україні, поширюю інформацію про вашу країну. Позитивні зміни є. Люди цікавляться українською музикою, зараз більше, ніж коли-небудь.
Особисто я дуже раджу Ukrainian Live – проект команди Львівського органного залу, де публікуються записи відомих та нових творів українських композиторів. Це дуже важлива ініціатива, як для професіоналів, так і для аматорів. Професіонали можуть таким чином слухати українську музику, додавати її до свого репертуару, робити її більш популярною у Європі.
На жаль, я бачу також, що російська музика все більше повертається на сцени. багато стало «Лускунчиків» та інших Чайковських. Я бажав би, щоб люди в професійних оркестрах більше включали української музики в свій репертуар, демонструючи підтримку України через свої програми.
На останок, розкажіть про те, над чим ви працюєте зараз як директор і дириґент оркестру Університету Мальмо.
Останнім часом я завершую проект під назвою Voices from the Abyss («Голоси з безодні»).
У Мальмо є архівні інтерв’ю з жінками, які прийшли концтабір Равенсбрюк в Німеччині у часи Другої світової війни. Ці тексти – а це не лише інтерв’ю, а й вірші, які писали ці жінки в концтаборі – послугували текстом для музичного твору для хору, віолончелі та диктора. Вірші стали піснями, а інтервʼю – речитативом. Музику написав Стаффан Сторм, відомий шведський композитор. Цим твором ми вшановуємо памʼять жертв Голокосту, цього страшного темного періоду в історії.
Стаффан Сторм – композитор, з яким я співпрацюю досить давно та плідно. Зараз цей проєкт знаходиться на стадії завершення. Ми готуємо фінальний запис на CD, який скоро буде опублікований.
Львівʼяни теж матимуть можливість познайомитися із музикою Стаффана Сторма. 18 лютого у Львівському органному залі відбудеться українська премʼєра його Концерту для фортепіано з оркестром Shattered night («Розбита ніч»). Його виконають Луганський філармонійний оркестр та соліст Андрій Макаревич. Тож подякуйте панові Сторму за цей твір, який зовсім скоро буде звучати для українців.
