Актуальні новини

На чому має базуватися національний стиль, щоб не було соромно за великий герб

На чому має базуватися національний стиль? На кого орієнтувалися Георгій Нарбут і Василь Кричевський, напрацьовуючи стилістику Української народної республіки? Чому деякі українські образи схожі на карикатури? Над цими питаннями дискутували галерист і куратор Павло Гудімов та мистецтвознавиця Діана Клочко. Зустріч відбулася у форматі мистецького батлу у львівській Ya Gallery.


Діана Клочко та Павло Гудімов дискутують про національний стиль (фото ZAXID.NET)

Століття тому Василь Кричевський і Георгій Нарбут були співзасновниками Української академії мистецтв. Окрім того, ці два художники і графіки були творцями національного стилю – у час, коли Україна намагалася втримати власну суб’єктність як держава. Нарбут напрацював державну символіку УНР та Української держави Скоропадського – гроші, марки, ескізи військових мундирів, ілюстрації книжок, українську абетку. Кричевський був творцем великого і малого герба УНР та українського архітектурного модерну.


Символіка УНР, створена Василем Кричевським

Діана Клочко демонструє, як середовище, оточення і навіть місце перебування художника впливає на його творчість. Вона показує дві графіки Георгія Нарбута, які він створив у Санкт-Петербурзі і Києві.

«Малюючи Аполлона, він вирішив, що треба використати символіку античності, зокрема римську. Тому ми бачимо арку і не одну. Аполлон – на колісниці з кіньми. І що ще дуже важливе: тут арка формує, римське формує цілісність. А центральним елементом є олександрійська колона перед зимовим палацом у Петербурзі», – коментує Діана Клочко.

На другому малюнку, який він створив після переїзду в Україну, арка вже відходить на задній план, римське стає позаду. «Він поміняв ідентичність. Це зміна оптики. І ви там бачите ще один нюанс: з’являється святий Георгій, символ перемоги. Це 1917 рік, заснування академії, Нарбут є її фундатором. І це втілення себе», – пояснює мистецтвознавиця.


«Аполлон» (Петербург, 1916) і Автопортрет зі св. Георгієм (Київ, 1917)

«Коли я дивлюся на Аполлона 1916-го року в Санкт-Петербурзі, я бачу тотальну руїну. І на першому плані ми не бачимо ніяких фігур, ніякої історії. Ми бачимо просто обрізане дерево, а Аполлон десь там умовний позаду. І дерево не просто обрізане. Це є Перша світова війна, тобто це дерево, яке пережило війну. На другому зображенні він доводить, що Україна – це не Руїна, а Руїна позаду. Але є один нюанс, який неподоланий: на обох зображеннях арку руйнують дерева», – доповнює Павло Гудімов.

У 1917 році провідні українські діячі, зокрема Нарбут і Кричевський, створили Українську академію мистецтв. Античні символи присутні і в зображенні її герба. «У центрі – Мінерва, тобто Афіна. Але поруч з нею – тризуб. Тризуби розробляв Кричевський. Тобто вони разом розробляли цей герб. Зображення доповнене палітрою, елементами архітектури. Утверджений державний герб, але в основі живопис», – пояснює Діана Клочко.

  Софія Ротару поділилася з шанувальниками найдорожчими знімками — на яких зображені її батьки


Проєкт печатки Української державної академії мистецтв, 1918

Георгій Нарбут створив також українську абетку. Він почав її малювати ще у Петербурзі.

«Він малював, наприклад, літаки, кубики, які падають. Він розумів, що це базова річ, вміння складати… Тут купа іграшок, театр тіней, якій тоді був трендовий. В театрі тіней починається війна, українська абетка пов’язана з війною», – пояснює Павло Гудімов.

Ілюструючи букви, Нарбут використав квітковий орнамент, який запозичив з вензелів на порцеляні. У Полтавському музеї є лише кілька таких чашок з Диканьки, яку спалили.


Абетка Нарбута

Засновники Української академії мистецтв вважали, що в основі національного стилю є український килим. Діана Клочко наголошує, що навіть на фото із засновниками вишу помітно, що вони сидять на килимах.

«Вони передивлялися килими і вибирали з них, з різних гербів ті елементи, які повторювалися. Коли ми дивимося на килими і вишивку козацької старшини, там є елементи килимового стилю. Там є козацької пояси. Зокрема, в українських килимах є дуже багато стилізованого тюльпану. Можна припустити, що це вплив сходу, але насправді ні. Тюльпани завезли з Голландії у 1600-і роки. Тюльпан – це Голландія, багатство. Основною ідеєю Мазепи було процвітання», – наголошує Діана Клочко.

Засновники Української академії мистецтв (стоять: Мурашко, Нарбут, Василь Кричевський, сидять: Бурачек, Федір Кричевський, Бойчук, Жук)
Засновники Української академії мистецтв (стоять: Мурашко, Нарбут, Василь Кричевський, сидять: Бурачек, Федір Кричевський, Бойчук, Жук)Засновники Української академії мистецтв (стоять: Мурашко, Нарбут, Василь Кричевський, сидять: Бурачек, Федір Кричевський, Бойчук, Жук)Засновники Української академії мистецтв (стоять: Мурашко, Нарбут, Василь Кричевський, сидять: Бурачек, Федір Кричевський, Бойчук, Жук)

А ще тюльпан був улюбленою квіткою Нарбута. Він її часто використовував в ілюстраціях, гербах.

Водночас Павло Гудімов вбачає в орнаментах килимів авангардний стиль.

«Подивіться на ці пікселі килимів: ось вам авангард. Я для себе знаходжу декілька речей, які взаємозаперечують одна одну. Нарбут пройшов через російську Білібінську школу, відчутна імперська прошивка Росії. Але водночас 1917-18 рік – це авангард, і у Нарбута постійно цей конфлікт є. Тягнути назад чи брати нове і позбавлятися від старого, чи все-таки йти через минуле. Цей конфлікт є до сих пір», – вважає Павло Гудімов.


Прапор Сенчанської сотні Лубенського полку з елементами рококо

Європейський контекст був притаманний українському мистецтву і минулих століть. Цікавим є прапор Сенчанської сотні Лубенського полку середини XVIII ст. На ньому козак несподівано вписаний в рокайль – елемент, притаманний європейському рококо, звертає увагу Діана Клочко. З одного боку – гармати, барабани, але водночас – рокайль, який в’ється. Тобто французьке не було чимось чужим для українців того періоду.

На гербі Нарбута є три мисливські ріжки, притаманні деяким шляхетним родам ще з часів Речі Посполитої. Свій герб у 1912 році він підписав так: «Мазепинець полку Чернігівського, Глухівської сотні, старшинський син, гербів і емблем живописець».

  Українські продюсери створили об’єднання для зйомок документальних проектів про російську військову агресію проти України

Ще одне зображення козака поєднує українське народне мистецтво з європейським: «Внизу бароко поєднується з народною архітектурою. Це архітектура козацької церкви з трьома банями і бароковий фронтон з Європи ліворуч». А на печатці гетьмана Івана Скоропадського вміло вписаний овал, який є основною формою і рококо, і бароко.


Проєкт марки Гетьманату Скоропадського

Нарбут створив дизайн грошей УНР. Там є кілька графічних шарів, тризуб із хрестом, водночас там є кримськотатарська тамга.

«Цікаво, що на перших грошах писали українською польською та івритом. Вони уклали новий дизайн для нової держави, яку собі вимріяли», – наголошує Павло Гудімов.


Сто карбованців УНР трьома мовами

Натомість Кричевський дизайнував купюри східно-азійськими елементами, вважає Гудімов: «У його двох гривнях немає ніяких європейських особливих переливів – вінків, барокових рис і так далі. В нього є дуже цікавий момент східного плетення».

Загалом мистецтвознавці говорять про взаємовпливи цих двох художників: Нарбут в останніх роботах відходить від орнаментики, а Кричевський приходить, наближається до Нарбута.


Державний кредитовий білет УНР за проєктом Кричевського, 1918

На обкладинці літературно-мистецького тижневика «Мистецтво» за червень 1919 року є міфологічний Пегас, колона з трикутничків, схожа, як на килимах, образ козака Мамая і водночас труба якогось заводу, що символізує не лише мистецтво, але вже й індустріалізацію. Тобто колона перетворюється в трубу.

«А звідки взялись трикутнички? Трикутнички вперше почали використовувати ще у Відні 1901 року для позначення багатогранності фактури і глибини. Тут трикутниками зображали, наприклад, соняшник, гроно, калину. І це є вже авангардний прийом. Чистий авангард», – акцентує Павло Гудімов.


Авангардні прийоми на зображеннях народного мистецтва

На проєкті великого гербу Української держави Скоропадського за 1918 рік є обеліск, який зазвичай пов’язують з Єгиптом та імперією.

«Але тут робітник тримає герб України на фоні тої колони – це фундаментальна річ. Треба розуміти, що цей обеліск є частиною фундаментальності. То є центр, символ влади. Символ державності. І дерево, в якому вплетені різні герби міст», – зазначає Павло Гудімов.


Проєкт великого гербу Української держави Скоропадського, 1918

«Нарбут мав дуже стрімке життя, але мало прожив. І його метаморфози з 2017 до 2019 року говорять про те, що він бачить національний стиль як стиль авангарду. Лише з маленькими елементами минулого в шрифті і в символах», – коментує Павло Гудімов.

  Світлана Тарабарова порадувала шанувальників знімком підрослого сина

Наприкінці життя Георгій Нарбут почав ілюструвати «Енеїду» Котляревського, але встиг зробити лише один ескіз. Водночас найвідоміші ілюстрації «Енеїди» – авторства Анатолія Базилевича – хоч і відтворюють українське минуле, козацтво, однак воно зображено у викривленій, карикатурній формі.


Ілюстрації Анатолія Базилевича до «Енеїди»

«На сірому тлі відбувається героїзація козацтва, але вона відбувається з одного боку дуже плакатно, з іншого боку дуже карикатурно. Як ви вважаєте, міг би бути національним стиль, розроблений на основі ілюстрації “Енеїди” Базилевича?», – риторично запитує Діана Клочко.

Сучасний художник Сергій Якутович ілюстрував здебільшого книжки. На аркуші паперу чорною і трохи червоною тушшю він перетворював образи європейського мистецтва в українські. Наприклад, центральна фігура роботи «Покрова» нагадує Сікстинську мадонну.

«З одного боку це Мадонна, з іншого – українська жінка, вона йде по шаблях чоловіків. Він взяв європейське мистецтво і вдягнув його в українські шати. В дуже багатьох його образах і особливо в ескізах є цей, можна сказати, український стиль», – звертає увагу Діана Клочко.


Сергій Якутович, Покрова, 2000

«Це постмодерн в чистій формі. Він міксує все. Він бере фотографію, вирізку з журналу, якісь еротичні речі, щось з історичних книжок, перетворює ці історичні образи України на академічну какофонію. При тому тут все кричить, несеться, взаємозаперечує, воно жорстоке, криваве, красиве, сексуальне. І я знаю, що це абсолютно кіношний прийом, – додає Павло Гудімов. – Його картинки не стали національним символом, але народ – молодь і старші – сприймали їх як народне надбання».


Пропонований великий герб вважають кічем

Проаналізувавши знакові українські ілюстрації і графіку, мистецтвознавці зупинилися на проєкті сучасного великого гербу України. Не треба бути великим фахівцем, щоб розуміти, наскільки примітивно і безвідповідально підійшли до роботи його творці.

«У кінці кінців ми отримали жахливий кіч, який дійсно спирається на опрацювання, в тому числі, і минулих тисячоліть, і століть, і навіть Нарбута, Кричевського. Там працювали гарні художники – Мінченко, Якутович інші. Але, мабуть, стався комп’ютерний збій. І оця карикатурність Базилевича взяла гору», – погоджуються обидвоє мистецтвознавців.

Кричевський і Нарбут створили те, чим ми можемо пишатися і сьогодні. У цьому сходяться думки обох мистецтвознавців, однак суспільство досі у пошуку відповіді на питання, яким чином українське має повернутися до українського і як його актуалізувати сьогодні.

Наступна дискусія Павла Гудімова і Діани Клочко буде присвячена темі радянського монументального мистецтва і роздумам, наскільки воно є пропагандою, а наскільки мистецтвом. За анонсами стежте на сторінці Ya Gallery.

Залишити відповідь