Джекі Чан якось сказав: «Ніколи не вір людям, які кажуть, що нічого не вийде. Вони невдахи та невдахами залишаться». З відомим актором погоджується письменниця-початківець Тая Смоленська, яка зараз продає більше книг, аніж багато досвідчених українських письменників.
– Чому ви стали письменницею? Як на ваше рішення відреагували рідні та близькі? Хто ви за професією?
– За професією я фінансист, довго працювала у цій сфері, але в якийсь момент зрозуміла, що робота забирала весь мій час і я майже не приділяла уваги сім’ї. Тому я прийняла непросте рішення звільнитися та почала шукати, чим себе зайняти на той час, коли чоловік працює за кордоном, а я залишаюся одна.
Я почала писати дуже давно, але тоді я ще не знала, що існують інтернет-платформи, на яких можна розміщувати свої книги, тому перші мої історії так і не зустріли своїх читачів.
Повернулася я до написання романів після довгої перерви і досі не вірю, що в мене вийшло. Мої рідні мене підтримали, а чоловік, навіть попервах, потайки відправляв посилання на мої книги своїм друзям.
– Чому вирішили публікувати книжки самостійно в електронному вигляді, а не звернулися до книжкового видавництва? Вам однаково, буде ваша книга надрукована на папері чи ні?
– Звичайно, як і кожний письменник, я мрію про паперову книжку. Але насамперед для мене важливий зворотний зв’язок з читачами, який я отримую, публікуючи книги самостійно в електронному вигляді. До того ж не потрібно ні за ким бігати, нікуди відправляти рукописи, чекати, достатньо просто створити гарну обкладинку, опублікувати першу главу і читачі, яким цікава ваша творчість, рано чи пізно знайдуть вас.
Все ж таки з приходом сучасних технологій люди звикли, що зараз все знаходиться в їхніх телефонах. Від банківських карток до улюблених книжок. Я і сама така. Об одинадцятій ночі не побіжиш до книгарні, щоб знайти цікаву історію, а ось зайти на сайт, де продаються електронні книги – проблем немає.
– Читачі відзначають, що у вас виходять чіпляючі, живі діалоги. Розкажіть, як це вам вдається? Де і як ви вчилися писати книжки?
– Я ніколи не вчилася писати книжки, більше того в школі я ненавиділа писати твори. А от фантазувати я дуже любила. В мене є невеличкий ритуал: перед тим, як я сідаю за написання нового розділу, я вимикаю світло, заплющую очі і уявляю наступну сцену історії. У деталях. Наче кіно дивлюся. Кожен рух, вираз обличчя, інтонацію і слово. А потім вмикаю ноутбук і швиденько записую все, що побачила, допоки відчуваю героїв книги. Саме тоді діалоги виходять настільки живими, а сцени динамічними.
– Літературний критик Євгеній Стасіневич каже, що сьогодні наклад однієї книги українською мовою становить у середньому 2000-3000 екземплярів, та аби збільшити наклад до 5000-7000 копій може знадобитися понад 10 років. Ви на Букнет нещодавно відкрили передплату (прим.ред. книга за передплатою – це нова книга, що ще пишеться і поступово публікується, а читачі купують її всю наперед для того, щоб читати її нові глави) на новинку і за перший тиждень продали 574 екземпляри. Що скажете з цього приводу? Як ви можете це прокоментувати?
Чесно кажучи, коли я почала писати, то моєю мрією було продати 100 екземплярів за всю передплату, я зовсім не очікувала, що перший роман за п’ять місяців продасться кількістю 1500 екземплярів, а другий – 574 за тиждень, при тому, що я нікому невідомий автор, який тільки-но почав писати.
На мою думку, успіх книги на 50% залежить від самої книги, а інші 50% від місця її продажу. Букнет – це україномовна платформа, яка не стоїть на місці: розвивається, активно рекламує книги авторів, створює приємну атмосферу та приваблює як письменників, так і читачів. Я публікуюся на Букнет менше року, але навіть за такий короткий строк відчула, як стрімко зросла цікавість людей до літератури, написаної українською мовою. Ба більше, я частенько отримую повідомлення від читачів: «Не знала, що ви є на Букнет. Як же круто, тепер буду ваші романи рідною мовою читати!». І це не може не радувати.
Тому, можливо, якщо брати наклад однієї книги в паперовому вигляді, то так і є. До речі, в інтерв’ю з одним українським письменником, яке я нещодавно дивилася, озвучили, що 1300 накладів книги на рік це дуже гарні продажі для багатьох сучасних письменників. Але це зовсім не стосується ринку електронної літератури, який нарешті почав розвиватися і, думаю, я не помилюся якщо скажу, що завдяки Букнет, бо поки що я не знаю ніякого аналога в Україні.
– Також, пан Стасіневич висловив думку, що в Україні лише менше 10 авторів можуть дозволити собі жити на гонорари з книг. Більшість змушені поєднувати письменництво та іншу роботу. У вас є інша робота, крім написання книг? Ким ви працюєте і як поєднуєте роботу з творчістю?
– Як я вже казала, я звільнилася з основної роботи і наразі письменництво – єдине, чим я займаюся. Я публікую книги різними мовами і вони приносять хороші гроші, а гонорари за україномовні книги – це для мене приємний бонус.
В грудні я відкрила передплату на другу книгу, і за першу половину місяця мій гонорар склав 20 000 грн, що стало для мене великою несподіванкою. Це середня місячна заробітна плата того ж бухгалтера, наприклад, у якого зона відповідальності, обов’язків та ризиків набагато більша.
Тому, якщо станеться так, що єдиним моїм заробітком буде продаж україномовних книг, а рівень доходу з них не буде меншим ніж зараз, то я зможу дозволити собі комфортно жити за рахунок гонорару, ще й відкладати на відпустку. Тож можна сміливо додати ще +1 автор до тих десяти, про яких каже пан Стасіневич.
– Наразі на Букнет у вас 2 книги у продажу. Скільки ви заробляєте на місяць? Яку найважливішу покупку ви зробили з прибутків від книг?
Мій місячний заробіток на Букнет коливається і залежить від того почала я продавати нову книгу чи ні. Першу передплату я відкрила в кінці липня 2021 року, і в середньому мій гонорар виходить десь в районі 7-10 тис. грн на місяць, але слід розуміти, що до грудня я продавала лише одну книгу. Якщо написати ще декілька вдалих романів, то і прибуток буде зовсім на іншому рівні.
Гонорари з Букнет я зазвичай відкладала окремо у скарбничку (бо це ж приємний бонус!) і цього місяця нарешті витратила на гарненьку шубку для себе, покупку якої все відкладала, і новорічний подарунок мамі – білети на концерт одного відомого співака. Будемо з нею з перших рядів насолоджуватися його піснями.
– Як вважаєте, у наш час письменником може стати лише особлива людина із відповідною освітою? Що порадите людям, які хочуть публікувати книги в Інтернеті?
– В різних блогах, читацьких форумах та в коментарях під книгами я частенько зустрічала думку , що письменник повинен мати філологічну освіту, щоб писати грамотно та без помилок. Але, чесно кажучи, серед знайомих письменників я поки що не знаю ні одного філолога, зате знайома з чотирма бухгалтерами, які теж пишуть книги як і я.
Тож ніякої відповідної освіти для того, щоб почати писати не потрібно. Головне вміти придумувати цікаві історії і розповісти читачеві їх так, щоб вони не змогли відірватися від тексту, поки не прочитають останню сторінку. Знаєте який найкращий відгук для автора? «Не спала до шостої ранку, бо не могла відірватися від книги, тепер не знаю як працювати, бо засинаю за робочим столом». Ось тоді точно розумієш, для чого вже саме ти провела за ноутбуком стільки ночей, поки писала ту книгу.
Тому тим, хто хоче публікувати книги в Інтернеті, я б порадила у першу чергу знайти місце де є люди, яким буде цікаво слідкувати за вашою історією, заради яких ви кожного дня будете сідати за комп’ютер і писати нову главу. А також запастися терпінням і не відступати, якщо з першого разу щось не вдалося, або результат не виправдав сподівання. Головне – набратися сміливості і зробити перший крок, бо саме він найважливіший на шляху до того, щоб стати письменником і зібрати прихильників своєї творчості.
