Режисер фільму “Заборонений” Роман Бровка розповів в інтерв’ю “Рубриці”, що назва картини змінювалася кілька разів.
За його словами, спочатку це був “Птах душі” — як остання поетична збірка Василя Стуса. Однак, такий заголовок більше нагадував фестивальне кіно і не знайшов би відгук у глядачів, оскільки мало хто настільки детально ознайомлений із його творчістю.
“Далі була версія “Стус”, але і від неї відмовилися, адже стрічка не лише про самого поета. Ми хотіли зобразити цілу епоху та дисидентський рух як форму спротиву їй”, – наголошує режисер.
“Фінальна назва така, оскільки Стус, як поет і діяч, був заборонений за свого життя. Взагалі, життя під забороною і цензурою стали для нього своєрідною ціною, яку він мав заплатити за свою відвертість і правду. І за ґратами Пермської колонії він залишався гострим та небезпечним для радянської влади. Настільки, що навіть на зоні, керівництво КДБ намагалося переконати поета “визнати свою провину” за боротьбу із системою та співпрацювати із нею. Хоча минуло багато років, персона Стуса усе ще вибухова. Для патріотів, він ікона українського супротиву. Для симпатиків радянської доби – націоналіст, який зруйнував їх Союз, у якому була дешева ковбаса. Наприклад, як нам розповів директор музею Василя Стуса в його рідному селі Рахнівка на Вінничині, навіть в 90-ті роки, після здобуття незалежності вони зіткнулися з багатьма труднощами, коли клопотали, щоб місцева школа отримала ім’я поета”, – розповів Роман Бровка.
Нагадаємо, 5 вересня в український прокат вийшов фільм про Стуса “Заборонений”.
