29 вересня у Львівському органному залі відбудеться особливий концерт «Партеси. Хор “Гомін”». У виконанні Львівського муніципального хору «Гомін» під дириґуванням Вадима Яценка звучатимуть партесні концерти – перлина українського бароко.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1594396 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1594396{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Історія виникнення
Партесний спів – феномен української музики. Він виник на перетині західної та східної культур. До нього в церковній традиції на теренах України панувала монодія – ведення співу в один голос. У XVI столітті відчутним став вплив західних тенденцій, де використовували поєднання хорових творів на кілька голосів з інструментальним супроводом, найчастіше органа. У той час у православній традиції сталася революція – утворився жанр партесного концерту. Поєднавши поліфонію з традиціями народного хорового співу, творці перших партесних концертів здійснили квантовий стрибок для церковної музики й всієї культури загалом. Дослідники погоджуються, що аналогу давнього українського партесного співу не існує.
Партесний спів виник і розвинувся у добу українського бароко, з кінця XVI до першої половини XVIII століття. Назва «партеси» походить від латинського слова «partes» – «голоси». Партесний спів – це різновид багатоголосного хорового виконання а capella (тобто без супроводу музичних інструментів) з великою кількістю окремих партій (голосів). Таких партій могло бути 4, 8, 12, 16 і значно більше. Партесний концерт як жанр за класифікацією головної дослідниці в цій сфері, професорки Ніни Герасимової-Персидської, нараховує не менше 8 голосів. Твори, що мають меншу кількість голосів, належать до партесних мотетів. У той час виконавцями партесів могли бути лише чоловіки і хлопчики. Партії кожного виконавця були записані окремо – в книжечках-поголосниках.
Епоха бароко – це поєднання протилежностей: релігійного і світського, трагічного і просвітленого. Українське бароко подарувала музиці нові якості – вона отримала більше емоційної виразності. Партесним концертам притаманна динаміка, контраст, багатство образів, що чинило більший вплив на слухача. Це не порівняти з одноманітною монодією.
Унікальність партесних концертів та їхні творці
Головними музичними центрами доби українського бароко були братства та великі монастирі у Львові та Києві. Першу згадку про партеси знаходимо в історії Львівського ставропігійського братства у 1590-х роках. Тексти для творів партесного стилю запозичувалися з літургії, всенічної та інших служб, але пізніше стали зʼявлятися і світські партеси.
Поширення партесного співу в Україні відбувалося поступово. Першими православними осередками, у яких запроваджувалися нові форми концертного співу, були львівська, віленська, луцька єпархії, в яких вже у 20-30-тих роках ХVІІ століття використовувалися партесні піснеспіви. Трохи пізніше нова традиція дійшла до Києва. У середині ХVІІ століття тут була розроблена нова форма запису концертів – київська квадратна нотація.
Серед найвидатніших авторів партесних концертів, яких ми знаємо сьогодні, є Микола Дилецький, Герман Левицький, Симеон Пекалицький, Іван Колядчин, Іван Домарицький та низка анонімних авторів. Власне, твори Дилецького та Левицького складуть основу концерту хору «Гомін» 29 вересня у Львівському органному залі.
Партесний концерт – остання чверть XVII ст.
Микола Дилецький був також теоретиком музики, автором єдиного збереженого трактату про партесний спів та нотну грамоту “Граматика мусикійська” (1675). Ця робота була підсумком всіх знань у сфері написання та виконання музики на той час. Він вперше у світі описав квінтове коло – графічну схему, за якою музикант може простежити гармонічні зв’язки між усіма мажорними та мінорними тональностями 12 тонів. Для композиторів ця робота полегшила написання музики.
З заходу на схід, а не навпаки
Варто зазначити, що збереженню творчості Дилецького ми зобов’язані Ніні Герасимовій-Персидській, дослідниці київської колекції партесних творів (комплекти поголосників з Києво-Печерської лаври та Софійського собору). Вона провадила цю роботу з середини 1970-х років, коли в радянській науковій спільноті панувала думка про українську культуру як “хуторянську” і “вторинну”. Роботи Персидської довели, що партеси виникли власне на території України. А в московію партесний спів дійшов лише у 20-х роках XVIII століття. Там він був запроваджений українськими композиторами, регентами, співаками, яких запрошували царська та церковна влади. Це сталося на тлі зближення Києва з москвою після Переяславської ради та смерті Богдана Хмельницького.
Саме з партесів виріс український хоровий концерт – центральний жанр хорової музики доби класицизму. Найяскравіше він представлений у творчості українських композиторів XVIII століття – Максима Березовського, Артемія Веделя та Дмитра Бортнянського.
Унікальні події у Львівському органному залі та музеї Соломії Крушельницької
Краса партесного співу і сьогодні не залишає байдужими нікого. Величність, монументальність, яскрава й різноманітна звукова колористика, урочистість поєднана з драматизмом справляють неабияке враження на слухача. На концерті 29 вересня ми зможемо на повну насолодитися красою партесного співу в особливій акустиці Львівського органного залу.
Партесний спів вимагає неабиякої віртуозності від виконавців: вести і втримувати свою партію (часто один голос припадає лише на одного співака, що значно посилює його індивідуальну відповідальність у творі), а також взаємодіяти в ансамблі з іншими співаками. Ще однією складністю для сучасних виконавців є модальна система на противагу 7-ступеневій мажорно-мінорній системі, якою ми послуговуємося сьогодні. Партесні концерти також відомі своїми віртуозними пасажами, що притаманні віртуозній інструментальній музиці. У дириґентському плані партеси є також непростими, адже їх партитура виглядає майже як симфонічна.
Хор «Гомін» – професійний музичний колектив, заснований 1988 року при обласному відділенні Музичного товариства України. За свою понад 30-річну історію хор “Гомін” провів десятки успішних виступів в Україні та за кордоном, популяризуючи українську хорову музику (у США, Франції, Німеччині, Польщі, Чехії, Великобританії, Сербії, Іспанії та Швеції), ставав лауреатом численних хорових конкурсів. Репертуар хору складають пісні українських композиторів, народні та повстанські пісні, твори хорових композиторів Європи та Америки, сучасна музика. Муніципальний хор «Гомін» виконав одну з композицій із саундтреку до серіалу «Чорнобиль» від телеканалу HBO, премʼєра якого відбулась 2019 року. Твір, який звучав в останній серії фільму, називається «Вічная пам’ять».
Із 2023 року хор «Гомін» увійшов до складу Львівського органного залу з метою синергії зусиль, досвіду і практик обох організацій. Від серпня 2023 року головним дириґентом та художнім керівником хору став Вадим Яценко.
Напередодні концерту, 28 вересня о 17:00, у Музично-меморіальному музеї імені Соломії Крушельницької відбудеться лекція відомої львівської музикознавиці Наталії Сиротинської. Вона розкриє особливості розвитку жанру партесів, його історичний контекст та роль у формуванні української музичної традиції. Лекція буде цікава не лише фахівцям, але й широкій аудиторії, яка прагне глибше зануритися в історію класичної музики та її національні особливості.
Наталія Сиротинська – докторка мистецтвознавства, професорка кафедри музикознавства та хорового мистецтва Львівського національного університету імені Івана Франка, завідувачка Лабораторії музично-медієвістичних досліджень Львівського університету. Авторка понад 150 наукових статей, редакторка-упорядниця наукових часописів. Членкиня Наукового товариства імені Шевченка.
