У театрі Лесі відбулась прем’єра – вистави «Птахи». Режисер Дмитро Захоженко створив видовищну історію про постапокаліпсис за за мотивами комедії Арістофана. «Птахи» – одна з найвідоміших п’єс Арістофана. Це ґротескна комедія про афінян і Царство Птахів.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1584101 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1584101{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
У режисурі Дмитра Захоженка ця антична п’єса, що завершується гепіендом, виглядає значно темнішою. Птахи – вже не наївні створіння. Вони міркують про демографічну кризу, читають стендап, жаліються на інфляцію та відмовляються висиджувати яйця. Словом, стають зовсім схожими на людей.
«Людина використовує, руйнує, прискорює власну загибель. Скільки нам лишилося до тотального винищення? Десятиліття, рік, день чи, можливо, півтори хвилини? А якщо у твоїй країні триває війна? Тоді апокаліпсис вже стоїть на твоєму порозі? Війна лишає по собі багато шрамів. Не лише на тілах і душах людей. Наші ліси, поля, річки, моря, наше небо і наш ґрунт просочені отрутою війни. І залишаться такими ще багато десятиліть. У нас немає іншого дому, чи вирію, де можна перебути несприятливий час. Що нас чекає, якщо й далі на світових політичних форумах будуть обговорювати товщину пластикових стаканчиків, замість, наприклад, загрозливої окупації найбільшої АЕС в Європі?», – зазначають у Театрі Лесі.
«Війна в Україні все більше випадає зі світових трендів, люди за кордоном перестають про неї говорити. Величезна кількість європейських колег у розмо ві про екологічні проблеми і перспективи забуває про те, що Україна фактично потерпає від екоциду. Це вже не проблема, а катастрофа, яку неможливо ігнорувати. «Птахи» – спроба актуалізувати цей діалог. Ми шукаємо спосіб говорити, бо нам важливо бути почутими», – додає Дмитро Захоженко.
Театр традиційно розмірковує на надзвичайно важливі та болючі теми. Цього разу вистава вийшла не просто актуальною та гострою, а й найдзвичайно гарною. Масивні та виразні маски створюють складні ігрові структури, де умовність античної комедії (маски виглядають ще й відлунням тої театральної традиції, коли театр не обходився без масок та котурнів) поєднана з документальною актуальністю теми.
Костюми створила Марія Антоняк, текти належить Ніні Захоженко, сценографія Олексія Хорошка, пластика Антона Сафонова, музика Оксани Цимбаліст та Володимира Помірка.
Ролі виконують Андрій Кравчук, Ростислав Колачник, Михайло Понзель, Ольга Федина, Тетяна Шелельо, Анастасія Лісовська, Тетяна Фролова, Наталія Мазур, Оксана Цимбаліст, Василь Колісник, Таїсія Дацик.
Найближча вистава – 3 травня і піти на однозначно варто.
Ще одна вистава з екзотичними та барвистими птахами відбулась у Львівській опері. Це була «Розмова птахів» від Оксани Караванської та Наталії Половинки. Це розповідь про вічне і красиве, що протистоїть війні.
На проект Оксана Караванська надихнулася, творячи костюми до вистави «Сад Божественних Пісень. Розмова птахів» за Григорієм Сковородою, премʼєра якої відбулася в Гарнізонному храмі в ніч на Святого Миколая у грудні 2023 р. А в Опері дефіле зустрілося в діалозі про модне і вічне з виставою «Розмова птахів», яку творять Театральний центр «Слово і голос», Наталія Половинка; «Хорея Козацька», Тарас Компаніченко; а також Лабораторія степового розспіву «Євшан-зілля» із Запоріжжя та окупованих сіл, народний співак Олексій Заєць і піаніст Сергій Кудринецький.
Улітку цього року виставу-дефіле «Розмова птахів» покажуть у Києві та Римі.