Новини культури України

Соломія Чубай презентує новий відеокліп на пісню «Ранок»

Ідея пісні виникла у Соломії Чубай після випадкової зустрічі: одного разу вона почула «Ранок» у виконанні двох бандуристів просто на вулиці. Слова зачепили Соломію, тож у 2014 році, після анексії Криму, співачка разом із гуртом створила нове аранжування композиції. Тоді вона подружилася з Фаготом (ТНМК): виявилося, що текст написав він разом із колегою по гурту – Фоззі.

Версія Соломії Чубай надала пісні нове рокове звучання.

Що відомо про кліп на пісню «Ранок»?

Співачка перезаписала вокал і зняла кліп як нагадування, що тепло й любов дають сили вистояти у ці складні часи.

Ідея відеосупроводу належить молодій режисерці Ярині Кокотко. Головні ролі виконали ветеран Андрій Жолоб, який майже два роки очолював медичну роту ДШВ ЗСУ, та сама Соломія Чубай, яка волонтерить з 2022 року. Вони втілили історію пари, яка в час війни має лише короткі зустрічі, але зберігає віру в спільне майбутнє після перемоги.


Соломія Чубай та Андрій Жолоб зіграли пару у кліпі / фото надані Zaxid.net

Також у кліпі з’явилася Анастасія Стеценко – танцівниця з Харкова. Вона 10 днів провела під обстрілами у рідному будинку, перш ніж вивезла доньку до Карпат. Її контемпорарі-танець став відображенням емоцій та стосунків між Соломією та Андрієм. А на віолончелі у кліпі грає Володимир Бедзвін – музикант, який переїхав з Луганська до Львова.

Локацію також обрали не випадково. У 1980-х у Шевченківському гаю (Львівський скансен) відроджувалася українська ідентичність: молодь збиралася водити гаївки на Великдень і колядувати на Різдво. Це місце автентики та романтики, де час сповільнюється, а старовинні хати, церкви й млини створюють атмосферу вічності.

«Для мене у пісні завжди найважливіший текст. У цих словах – ніжність і підтримка, саме вони потрібні у важкий час: «Підеш догори – залиш сходинки, їх тримати буду довго, доки триватимуть думки…», – говорить Соломія Чубай.

Особливу подяку автори висловили Львівському скансену («Шевченківський гай»), Роману Зіліньку, Ганні Яковенко, Михайлу Закопцю.

Exit mobile version