152 роки тому народилась майбутня оперна співачка світової слави Соломія Крушельницька. Вона виросла і навчалася в Галичині, згодом жила в Італії, гастролювала в країнах світу, а наприкінці серпня 1939 року мала необережність приїхати до родичів до Львова, звідки радянська влада не випустила її вже до кінця життя. Напередодні її дня народження наукові працівниці музею Соломії Крушельницької розповіли цікаві факти з життя співачки та місця, пов’язані з її роботою. У її триповерховому будинку біля парку Франка у Львові мешкала не лише родина Соломії, але й винаймали житло багато представників тогочасної української інтелігенції, зокрема музичних кіл, – Бандрівські, Старосольські, Шухевичі, а також Станіслав Людкевич. Через це кам’яницю назвали музикальною.
Музика на трьох поверхах та в дворі
Заступниця директора музею Галина Тихобаєва під час проведення Днів європейської спадщини розповіла про мешканців цієї кам’яниці, які творили музику на кожному з трьох поверхів. Будинок №23 на тодішній вулиці Крашевського, який збудували за 19 років до того, Соломія Крушельницька купила у 1903 році. Його балкон прикрашали скульптури муз авторства відомого Леонардо Марконі.
З цього приводу газета «Діло» писала: «Саломея Крушельницька, що в цьогорічнім зимовім сезоні співає в Неаполі в театрі Сан-Карло і за кожним виступом викидає золотий листок давно здобутого вінця незвичайної слави, набула у Львові величаву каменицю при вулиці Крашевського, 23. І одною, і другою новиною радуємося і вітаємо пані Саломею Крушельницьку, вірну доньку Руси-України і горожанку нашого міста».
Соломія Крушельницька була змушена купити будинок для родини, яка не мала де мешкати. Її батько був сільським священником і разом з дружиною та дітьми проживав у плебанії. Але по його смерті сім’я втратила можливість користуватися житлом, тому для матері, брата Володимира та трьох незаміжніх сестер Марії, Емілії і Анни Соломія купила будинок у Львові. Решту приміщень у ньому вирішила здавати в оренду, щоб сім’я мала за що жити. Адміністратором всіх справ кам’яниці був Карло Бандрівський, чоловік старшої сестри Осипи.
«Поляки не хотіли продавати українцям кращих будинків з видом гарним та до сонця. Прийшлося купити будинок до північного заходу, триповерховий, з видом на парк Костюшка», – писала у своїх спогадах Одарка Бандрівська, племінниця Крушельницької.
Відразу після купівлі дому цілий другий поверх, що складався з семи кімнат з двома кухнями і лазничкою, заселила родина: мама Соломії, три незаміжні сестри, брат, а також сім’я старшої сестри Осипи Бандрівської з трьома дітьми.
Галина Тихобаєва розповідає, що Анна, наймолодша серед Крушельницьких, теж була дуже талановитою співачкою. Перед Першою світовою війною вона зробила стрімку кар’єру, виступаючи в багатьох оперних театрах Італії. Але серед артистів була дуже велика конкуренція і, як писала Одарка Бандрівська, Анна «зламалася та дістала депресію». Це було початком її психічної недуги. Тому Соломія Крушельницька взяла Анну під свою опіку – спершу в італійському місті Віареджо, де мешкала зі своїм чоловіком, а потім у Львові. Анна була останньою з Крушельницьких, яка покинула цей дім, померши 1965 року.
На партері (першому поверсі) ліворуч, де були три кімнати з кухнею і лазничкою, замешкала родина Охримовичів – сестра Соломії Олена з чоловіком Володимиром, який, крім журналістики і права, займався фольклористикою. Старша їхня дочка Марія-Соломія – мама композитора Мирослава Скорика.
Коли родина потрохи роз’їхалася і звільнила кімнати в будинку, їх почали заселяти локатóри (квартиранти). На третьому поверсі мешкала родина Старосольських. Володимир Старосольський – відомий львівський правник, доктор права, який захищав інтереси українців на судових процесах. А дружина Дарія – відома піаністка, викладачка вищого музичного інституту, яка багато концертувала, акомпанувала Соломії Крушельницькій, Модесту Менцинському. Діти Старосольських, Юрій, Ігор та Уляна, також були музикантами. Юрій грав на скрипці, Ігор на віолончелі, Уляна – на піаніно.
Володимир Старосольський був близьким приятелем Станіслава Людкевича, який мешкав поруч впродовж десяти років (1921-1931). Про нього згадували, що він весь час був на роботі, додому повертався пізно, часто мугикав мелодії та грав на піаніно.
«Музикальною» кам’яницю Крушельницької назвала Уляна Старосольська (Любович), яка пояснювала це тим, що «вона не лише належала відомій співачці світової слави, але й тому, що тут все грало і співало». У спогадах вона пише, що навіть прислуга у дворі, прасуючи чи готуючи їжу, співала народних та стрілецьких пісень.
На другому поверсі у двох помешканнях жила сім’я професора гімназії Яцкевича, дочки якого також грали на фортепіано.
Старша сестра Одарки Оля Бандрівська і її чоловік Тарас Шухевич займали квартиру в партері з правого боку. «Це була дуже музикальна родина, бо Оля Бандрівська свого часу закінчила студії як піаністка в вищому музичному інституті, потім деякий час працювала там. Тарас Шухевич був видатним піаністом і викладачем. Цікаво те, що Тарас Шухевич і мама Уляни Старосольської – Дарія Шухевич, були рідним братом і сестрою. Тарас і Оля Шухевичі прожили в цьому домі до 1927 року», – розповідає Галина Тихобаєва.
До Тараса Шухевича часто приходили учні. Навідувався і його небіж – Роман Шух, майбутній головнокомандувач УПА. Він був блискучим піаністом. «Коли він грав, то ніби стіни розсувалися», – пригадувала Уляна Любович.
Одарка Бандрівська закінчила вищий музичний інститут як піаністка і в 1920-30-і роки зробила блискучу кар’єру як камерна співачка. Схвальні рецензії на її виступи писали і Людкевич, і Барвінський. Паралельно викладала в ВМІ, учні приходили до неї додому на заняття.
У часи Першої світової в домі Крушельницької гостював Іван Франко. Його мучило безсоння, тож він іноді приходив ночувати до Бандрівських.
Соломія Крушельницька приїжджала до Львова лише час від часу. У 1910 році вона осіла в італійському місті Віареджо, коли вийшла заміж за італійця. Однак у серпні 1939 року приїхала до Львова з двома валізками на кілька тижнів, а залишилася назавжди. Почалася Друга світова, радянська влада її, громадянку Італії, не випустила. Будинок націоналізували, залишивши їй одну квартиру, в якій вона прожила до останніх днів разом з сестрою Анною.
Вулиці та будинки у Львові, пов’язані з життям Соломії Крушельницької
Завідувачка наукового відділу музею Соломії Крушельницької Данута Білавич розповіла про локації у Львові, пов’язані з життям оперної співачки.
Парк Франка. Вона любила прогулюватися алеями парку Франка, сиділа на лавочці і частувала дітей цукерками, іноді навіть кидала цукерки з балкона свого будинку. Вона була дуже приязна, любила дітей, пригадують її сучасники.
У 1891 році Крушельницька приїхала до Львова і вступила у консерваторію Галицького музичного товариства. Перше помешкання вона винаймала у старенької вдови пані Мозерової, яка жила зі своєю донькою Євою на теперішній вулиці Гоголя.
«Це був старий, похмурий будинок. Як згадувала Яніна Королевич, її сусідка і також оперна співачка, там була величезна вітальня з довгим фортепіано і старовинними, ще від прабабусі, меблями. Але туди мало хто заходив, бо вона навівала сумні спогади. Там були дві великі канапи, де спала Соломія Крушельницька і Яніна Королевич-Вайдова. Пан Мозер був дуже ощадним і ще за життя замовив три труни для себе, дружини і доньки. Коли він помер, то одну використали, а дві інші стояли на стриху, чекаючи на наступних власників. І це, звичайно, ніяк не вселяло оптимізму у молодих дівчат, тому вони швидко з’їхали», – розповідає Данута Білавич.
Соломія Крушельницька приятелювала з Іваном Франком. Вона підтримувала видання Народової партії, яку він очолював, листувалася з Михайлом Павликом. І дуже часто провідувала Івана Франка в його будинку на колишній вулиці Понінського. «В той час це було сміливою справою, тому що він був в опалі. Але Соломія не зважала, часто провідувала його, приятелювала з дружиною, давала імпровізовані концерти вдома в Івана Франка, про що згадував його син. І тоді львів’яни збиралися під вікнами послухати спів Крушельницької», – розповідає дослідниця.
На вул. Вірменській, 2 були адміністрації, навчальні класи, приміщення багатьох музичних організацій Львова: класи Галицького музичного товариства, вищого музичного інституту імені Лисенка (українського музичного закладу), товариство «Руська бесіда», при якому утворився театр. Були класи консерваторії Галицького музичного товариства, де бувала Соломія Крушельницька. Тут також були приміщення львівського хорового товариства «Боян», яке створили в 1891 році. Соломія Крушельницька часто виступала з хором «Бояна» у Львові, Стрию, Тернополі.
«Товариство “Львівський боян” організовує хорове музичне життя Львова, навколо нього гуртуються галицькі композитори. Воно пропагує музику Миколи Лисенка, корифея української музики, що відіграла дуже прогресивну роль у розвитку композиторської школи в західній Україні. У грудні 1891 року юна Соломія Крушельницька стає членом цього товариства», – продовжує розповідь музейниця.
Виступала Соломія і на сцені Українського народного дому, який був осередком культурного життя української громади.
У 1842 році граф Скарбек збудував театр, відомий нині як театр імені Марії Заньковецької. Це був на той час найбільший театр за площею забудови – понад 7 тисяч м2, і третім в Європі за величиною глядацького залу і сцени після міланського Ла Скала і Дрезденського надвірного театру. У будівлі театру були осередки товариств, в тому числі класи Львівської консерваторії Галицького музичного товариства.
Оперний дебют Соломії Крушельницької у Львові відбувся там 15 квітня 1893 року з оперою «Фаворитка» Доніцетті. І відразу вона виступає в наступній опері «Сільська честь» Масканьї. «Це абсолютно різні за стилем твори. “Фаворитка” – це класична опера бельканто, а “Сільська честь” – це драма з відкритими почуттями та бурхливими емоціями. Таким чином молода Соломія Крушельницька відразу заявила про себе як про універсальну співачку, яка може виступати в різних стилях. Тому вона була такою цікавою для своїх слухачів», – зазначає Данута Білавич.
У Соломії Крушельницької був голос унікального діапазону, майже три октави, і вона виконувала партії як мецо-сопрано, так і лірико-драматичного сопрано.
Після будівництва нового Великого театру – тепер опери та балету – театр Скарбека стає філармонією, і на цій сцені Крушельницька знову виступає 1903 року. Тоді вона взяла участь у благодійному концерті для збору коштів на будівництво українського театру. Будівля на пл. Шашкевича так і не стала театром, а Музичним товариством (тепер – музичний коледж), де Соломія Крушельницька теж співала.
На сцені Оперного театру Соломія Крушельницька виступала лише один сезон у шести виставах – у квітні 1903 року. Це опери «Галька» і «Графиня» Станіслава Монюшка, «Трубадур» Верді, «Жидівка» Галеві і «Гугеноти» Меєрбера. І публіка, і преса її сприймала із захопленням.
Родичі Соломії розповіли, як вона готувалася до своїх виступів. У день виступу вона довго була в ліжку, до 11 години. В цей день вона ні з ким не розмовляла – берегла голос і заглиблювалася в образ, який мала відтворювати на сцені. Вона тренувалася, потім йшла на тривалу прогулянку. Приїжджала в театр каретою за 2 години до виступу, сама накладала грим і збиралася.
«Щоб вивчити оперну партію, Соломії достатньо було переглянути клавір. Напам’ять оперу вивчала за декілька днів. Але потім найбільше часу йшло, щоб зрозуміти образ, в якому вона виступала. Вона була блискучою акторкою, продумувала кожен рух», – зазначає Данута Білавич.
З 1939 року Соломія Крушельницька до смерті прожила у Львові: радянська влада не випустила її додому в Італію. Під час німецької окупації Львова вона давала приватні уроки вокалу. А після Другої світової почала викладати у Львівській консерваторії ім. Миколи Лисенка.