Вже майже ніхто не вірив, але це таки стається. У вівторок, 6 липня, відкрився 74-й Каннський кінофестиваль. Офлайн. Хоч і з безпрецедентними заходами безпеки, проте з зірками, журналістами, натовпами синефілів та іншою строкатою фестивальною публікою.
У 2020-му році саме Каннський фестиваль з трьох найбільших найбільше й постраждав, адже Берлінале відбулось в останній момент перед суворим карантином, венеційська Мостра якось зуміла вклинитись між двома хвилями пандемії. Каннський же фестиваль спочатку перенесли з травня на липень, потім взагалі скасували. Після ІІ світової війни таке сталося вчетверте: у 1948-му та 1950-му фестиваль не відбувся з економічних причин. У 1968 його перервали студентські протести.
@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1521971 {
padding-bottom: 56.21%;
z-index: 9;
}
.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1521971{
margin: 0!important;
}
}
Цього року фестиваль знову перенесли, майже ніхто вже не вірив, що він відбудеться. Проте червона доріжка уже готова. Гостей та учасників, виглядає, буде менше, ніж звичайно. Але головне, що фестиваль відкриється. Щобільше, деякі фільми з основної програми пролежали на полиці цілий рік, щоб їх показали у Каннах.
Насамперед це стосується картини Веса Андерсона, яка обіцяє привезти на Круазет найбільшу кількість зірок. «Французький вісник. Додаток до газети Ліберті. Канзас Івнінг Сан», без сумніву, є одним із найочікуваніших фільмів на Круазет.
Серед конкурсантів – Нанні Моретті, Жак Одіар, Апічатпонг Вірасетакул, Франсуа Озон, Бруно Дюмон, Асгар Фархаді, Пол Верхувен та інші. Є й переможці інших великих фестивалів. Усі вони добре відомі у Каннах та не один раз презентували тут свої фільми, отримували нагороди, навіть «Золоті пальмові гілки». Зазвичай фестиваль намагається тримати баланс між безпрограшними прем’єрами метрів та відкриттям нових імен та територій (таким, наприклад був свого часу Вірасетакул, який тепер перекочував у категорію каннських класиків).
Цього року головний конкурс, що складається із 24-х фільмів і який збирали два довгих роки, темними конячками не потішить. Імена конкурсантів добре відомі тут, на червоній доріжці.
Серед каннських завсідників і український режисер Сергій Лозниця. Його документальний «Бабин Яр. Контекст» покажуть поза конкурсом. Режисер зустрінеться з пресою в готелі «Мажестік». Разом з ним фільм представлятиме російський режисер Ілля Хржановський. Враховуючи те, скільки скандалів супроводжували й особу Хржановского, і проект меморіалу «Бабин Яр», розмова буде бурхливою. Але спочатку буде кіно.
Відкривається фестиваль картиною ще одного каннського улюбленця Лео Каракса «Аннетт». Його жанр визначають як сюрреалістичний мюзикл. Головні ролі зіграли Маріон Котійяр та Адам Драйвер. Сценарій написаний знаменитим поп-дуетом Sparks. Англомовний фільм французького режисера вийде через дев’ять років після попередньої його картини («Корпорація Святі мотори» був показаний на Каннському фестивалі у 2012 році). Також фільм є першим англомовним проектом Каракса.
Нагадаємо склад журі основного конкурсу:
- Спайк Лі (режисер, голова журі, США);
- Маті Діоп (режисерка, Франція);
- Мілен Фармер (співачка, Канада);
- Меггі Джилленхол (акторка, США);
- Джессіка Гауснер (режисерка, Австрія);
- Мелані Лоран (акторка, Франція);
- Клебер Мендонса Фільо (режисер, Бразилія);
- Тахар Рахім (актор, Франція);
- Сон Кан Хо (актор, Південна Корея).
А ми розповідатимемо щодня про найцікавіші фільми, скандали та заходи безпеки безпосередньо з Канн.
Фото Катерини Сліпченко, Канни
