24 серпня, у День Незалежності України, у Центрі інтелектуального мистецтва Меркурій відкрилась виставка «Опанас Заливаха. Хто ми». Це перша ретроспектива художника-шістдесятника у Львові за чверть століття.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1592258 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1592258{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
«Упродовж життя Опанас Заливаха ставив собі запитання «Хто ми?». Нова виставка покаже погляд митця-дисидента на те, ким ми є, розкриваючи його шлях і спроби знайти цю відповідь», – йдеться в анонсі проєкту.
«Проєкт розгорнутий у двох залах Центру та має три смислові блоки: «Загублена ідентичність», «Лабіринти опору» та «Недосконалість». Уся творчість Опанаса Заливахи – модерна формула нашої ідентичності, що покликана об’єднати українців», – говорить куратор, артдиректор ЦІММу Богдан Мисюга.
До експозиції увійшли понад 80 малярських та пластичних творів із колекції родини художника та збірки ЦІММу. Дві третини експонатів глядачі побачать уперше.
Опанас Заливаха творив у різних техніках: мозаїка, станковий живопис, графіка, кераміка, дерево тощо. Твори, зібрані в одному просторі – емоційна розповідь, портрет художника, що творив усупереч усьому: режиму, системі, подіям та навіть власній біографії.
Стиль Заливахи легко впізнаваний, насичений символами. Він живиться від модерної культури та від народного мистецтва. Ці, такі на перших погляд непоєднувані речі, органічно творять разом унікальне мистецтво, що було не просто творчістю, але і засобом боротьби.
Окрім художніх творів на виставці представлені унікальні документи з державних та приватних архівів України.
Одним із елементів експозиції є великоформатний муляж вітража «Шевченко. Мати», який митець створив у співавторстві з Аллою Горською, Галиною Зубченко та Людмилою Семикіною у 1964-му в Київському державному університеті ім. Т. Г. Шевченка. Наступного дня його знищили через «ідеологічну ворожість».
Одним із елементів експозиції є великоформатний муляж вітража «Шевченко. Мати»
Уже за рік самого художника звинуватили в «антирадянській пропаганді й агітації» та засудили на 5 років ув’язнення в Мордовії. Проте навіть у тюремних умовах він не переставав малювати. Творчість того періоду також представлена в експозиції, серед іншого – листівка-запрошення на чаювання з нагоди річниці Івана Франка.
Творчий спадок Опанаса Заливахи є справжнім скарбом, який остаточно ще не осмислений. Заливаха творив символи, осмислюючи українську історію через живопис, через мистецтво. А нам, глядачам, ще належить осмислити символізм художника та спробувати відповісти хоча б для себе на питання «Хто ми?».
Проєкт триватиме до 29 вересня. Під час виставки запланована низка подій: лекції Юрка Андруховича, Тараса та Юрка Прохаськів, виступи Alex Pian з Дар’єю Лісіч, Артистки Чуприненко й інше.
Хто такий Опанас Заливаха?
Опанас Заливаха (1925-2007) – знакова постать покоління шістдесятників та українського дисидентського руху. Народився на Харківщині в селі Гусиника 26 листопада 1925 року. У 1933-му році родина Заливах втекла від Голодомору на Далекий Схід.
Заливаха після завершення навчання у 1960-у переїхав на перше місце праці в Тюмень, а вже у 1961-му переїхав до Івано-Франківська. Наступного року відбулась його перша персональна виставкв, яку за 10 днів місцева влада закрила через її національне спрямування та модерний стиль малярства. У 1962-му році Опанас Заливаха приєднується до середовища Київського клубу творчої молоді (пізніше центру дисидентського руху). Його активні учасники: Алла Горська, Галина Севрук, Людмила Семикіна, Іван Світличний та Євген Сверстюк стають йому друзями до кінця життя.
Опанас Заливаха. Тюмень 1961р. Фото з родинного архіву Опанаса Заливахи (Надано ЦІМ Меркурій)
У серпні 1965-го року Опанаса Заливаху разом із літератором Іваном Світличним заарештовано за звинувачення в антирадянській агітації та засуджено на 5 років суворого режиму в мордовських таборах.
У 1970-му художник повернувся з ув’язнення і створив сім’ю: одружився з Дарією Возняк, племінницею Степана Бандери. У 1980-му в домі Заливахи провели обшук, конфіскували його бібліотеку та частину творчого спадку. Деякі твори так і не були знайдені.
Його твори є у збірках національних музеїв та галерей України. Помер художник 24 квітня 2007 року в Івано-Франківську. Удостоєний премії Василя Стуса (1989) та Національної премії ім. Тараса Шевченка (1995).
Фото Катерина Сліпченко
