У прокат вийшов фільм Анни Бурячкової «Назавжди-Назавжди». Його світова прем’єра відбулась на Венеційському кінофестивалі, а українська – під час Тижня критики.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1598256 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1598256{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
«Назавжди-Назавжди» розповідає про підлітків, чиє дорослішання відбувається у 90-ті. Для Анни Бурячкової час не є героєм, як у більшості українських фільмів про ту добу, він є тлом для розгублених героїв, що намагаються віднайти хоч якусь стабільність.
Київ, кінець 1990 років. Нещодавно Тоню (Аліна Чебан) перевели в школу на околиці Києва з центру міста. Тепер вона з новими друзями проводить час посеред похмурих пострадянських багатоповерхівок. Після перерви Тоня повертається до занять плаванням та знаходить собі подругу Лєру (Єлизавета Цілик). Нові друзі з’явились швидко. У тому числі й хлопці, з якими дівчині цікаво будувати стосунки. Лєрин брат (Артур Алієв) проявляє до неї симпатію, а їй самій цікавіше з Журіком (Захарій Шадрін).
Для режисерки Анни Бурячкової фільм став повнометражним дебютом, до того вона була відома як постановциця кліпів, зокрема «Герої вмирають» Стасік. Сценарій вона писала разом із Мариною Степанською («Стрімголов»). Зйомки фільму завершилися у Києві за два тижні до повномасштабного вторгнення. Постпродакшн відбувався у Нідерландах.
Українське кіно потребує нашої уваги! Онлайн-кінотеатр SWEET.TV пропонує вітчизняні шедеври на будь-який смак. Тут кожен може обрати щось до душі: художні чи документальні фільми, свіженькі серіали або мультфільми для всієї родини. На SWEET.TV є величезна бібліотека відомих українських кінострічок.
Фільм, попри те, що змальована епоха провокує геть на інше, є надзвичайно гарним. Проте його кольорова гама цілком відповідає часу. Але вона ніби переплавлена у сучасності та надає картинці не архаїчності, а вінтажності. Проте це аж ніяк не свідчить про замилування 90-ми, а скоріше дає відчуття відстороненості.
Операторка Лена Чеховська любовно слідкує за героями та їх оточенням, створюючи при цьому не гарну картинку, а максимально насичене видовище.
Ще однією безсумнівною принадою картини є акторський ансамбль. Виконавці головних ролей Аліна Чебан, Єлизавета Цілик, Артур Алієв, Захарій Шадрін не просто вродливі. Їх персонажі складні, неоднозначні, проте за ними цікаво спостерігати. Ні, не як за рибками у гарному акваріумі, а як за людьми, що викликають часом неприйняття, часом емпатію. До слова, на інші роботи Єлизавети Цілик можна подивитись на сцені театру імені Марії Заньковецької. А 22 листопада відбудеться спецпоказ за участі актриси.
Фільм є цілісною роботою, де всі елементи тримаються купи та працюють на загальний образ. Попри сильні емоції, що вирують, та навіть насильство, картина вийшла візіонерською. Але й динаміки їй аж ніяк не бракує. На перший погляд досить сумбурний та часом нелогічний набір подій насправді як найкраще відбиває ту невизначеність, у якій існують герої.
Це добре кіно, виважена та розумна робота, яку варто подивитись у кінотеатрах.
Зараз режисерка Анна Бурячкова планує зняти стрічку за мотивами одного з найвідоміших українських романів ХХ століття «Тигролови» Івана Багряного. То точно має бути цікаво.