У львівському театрі Лесі Українки19, 20 та 23 жовтня відбудеться прем’єра вистави «Плейлист подорожнього» за драматургією та у режисурі Анастасії Косодій.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1596001 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1596001{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Ця вистава виникла завдяки військовому з позивним Адлер (як австрійський психіатр, а не як російське місто, уточнюють зі сцени), який під час проходження реабілітації у Львові, прийшов до театру та запропонував розповісти свою історію.
Адлер народився в Криму, брав активну участь у Революції гідності, у 2014 році вступив до лав ЗСУ, був учасником бойових дій під Маріуполем, в районі Сартани, брав участь у боях на заводі Ілліча та обороняв «Азовсталь», потрапив у полон, а після обміну повернувся в Україну.
«Коли Адлер приїхав на реабілітацію у Львів, він почав відвідувати оперу та різні вистави. Напевно, тоді у нього і зародилась думка, що було б цікаво зробити виставу про його досвід. Також Адлер почав думати про театр, як про спосіб реабілітації для себе та побратимів і зробити щось на зразок акторської студії, в якій професійні актори будуть займатися з бійцями, які проходять зараз лікування. І з цими двома ідеями Адлер прийшов до міської ради, а вони звернулися до театру Лесі Українки», – розповідає директорка театру Ольга Пужаковська.
Анастасія Косодій, співзасновниця Театру драматургів, створила п’єсу з історій та подій, що відбувались з воїном. Вони розділені між п’ятьма акторами та акторками, які, окрім документальних текстів вплітають й власні історії.
Вони вмикають табличку «документ», чітко відокремлюючи таким чином розповіді Адлера від власних, свідчення від художнього засобу.
У виставі діють актори та акторки Таїсія Малахова, Ростислав Колачник, Михайло Понзель, Анастасія Перець, Тетяна Шелельо.
«З самого початку наших розмов, коли Адлер сказав, що дуже любить ходити в оперу, що це його дуже розслабляє та надихає, я зрозуміла, що музика має стати точкою входу для розповіді його історії», – розповіла Анастасія Косодій.
Саме тому кожен епізод супроводжують спеціально для вистави написані пісні. Їх автори – Юрій Гуржи та Григорій Семенчук. Юрій – музикант і автор пісень, відомий як учасник колективів RotFront і The Disorientalists, співпрацював також із гуртом «Жадан і Собаки», Shantel та багатьма іншими. Григорій Семенчук – поет, куратор і продюсер багатьох мистецьких проєктів, засновник і вокаліст гурту BRAT, а також співзасновник поетичного гурту Landschaft.
Пісні не просто ілюструють шлях героя, а й певним чином знімають напругу, адже документальні тексти є просто концентратом болю. Чесні, відверті та, на перший погляд спокійні, вони подані акторами так само без надриву чи пафосу. І це справляє просто приголомшливе враження, втискає у крісло, як при злеті літака. Проте цей доволі болючий глядацький досвід взагалі ніяк не співмірний з досвідом того, про кого йдеться у виставі. Це важко, це страшно, це пекельно, героїзм (а Адлер без сумніву є героєм) тут якийсь ніби буденний. Те, що він робить, є для нього природнім та очевидним. Проте зібране разом, воно здатне ранити. Але жодної секунди протягом вистави не виникало бажання відгородитись чи заховатись. Усе звучить доречно, а головне – із відчуттям того, що знати це боляче, але не знати – неможливо.
Підкреслює дійство сценографія відомої львівської художниці Терези Барабаш. Попри те, що вистава є її першим сценічним досвідом, художнє рішення виглядає вдалим. Скло, крихке та непевне, костюми, що за потреби стають реквізитом, чорне, сіре та прозоре… Усе разом творить той сценічний простір, який делікатно підкреслює дію.
Загалом автори підійшли до історії Адлера з усією максимальною делікатністю та емпатією. Недарма вони наголошують, що для них вистава – засіб підсилити голос Адлера, аби його могли почути всі.
Вистава йде на малій сцені театру. Квитки на прем’єрні покази 19, 20 та 23 жовтня вже розкуплені, але виставу гратимуть й у листопаді.