Актуальні новини

«У той час зими ще були справжніми»

Вагомою частиною Різдва є музика: трациційні колядки та концерти. Тому ZAXID.NET розпитав львівських музикантів, що працюють у різних жанрах, з якою музикою в них асоціюється Різдво. Звичайно, майже усі говорили про колядки. Але ми дізналися й багато іншого.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1512695 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1512695{ margin: 0!important; } }

***

Володимир Сивохіп, генеральний директор Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика

//

Для мого покоління Різдво – в першу чергу це старовинні давні українські коляди, щедрівки, у яких ми в дитинстві просто кохались: ходили від хати до хати, від вулиці до вулиці, від сусідів до сусідів. Це не було просте заробляння грошей (хоча в тому також була певна цікавість), насамперед це була внутрішня потреба. Тому ще з дитинства цей архаїчний пласт українського фольклору є мені близьким, і до цих пір він дуже часто перетинається із моїм професійним життям.

Згадую приємні моменти роботи із камерним хором «Глорія». Завжди важливою частиною його репертуару були твори на різдвяну тематику й українські колядки зокрема. Пригадую той час, коли я познайомився із обробками українських коляд наших галицьких композиторів. Вони мене дуже зацікавили і згодом з хором «Глорія» ми мали чудову програму цих коляд. Пізніше ми записали компакт-диск «Українські коляди» з латинською назвою «Lux Aeterna».

Пізніше ми також спілкувались із Мирославом Скориком, та іншими колегами – Богданом Сегіном, Романом Стельмащуком, Володимиром Пасічником. Кожен з них робив дуже цікаві аранжування коляд і щедрівок, переклади не лише для хору, а й для струнного оркестру. Ці композиції щороку виконуються у Львівській філармонії.

В кінці січня, коли, я сподіваюся, ми будемо виходити із локдауну, плануємо великий концерт, присвячений українській коляді. У цьому концерті обов’язково мають прозвучати найкращі обробки та композиції Мирослава Скорика, Станіслава Людкевича, Богдана Сегіна, Василя Барвінського та Романа Стельмащука.

***

Дмитро Кацал, директор Львівської національної академічної хорової капели «Дударик»

Безмежно радію спонтанним колядкам в побуті, транспорті, біля пам’ятника Тарасу Шевченку, площі Ринок, дзвону дзвіночків на звіздах і костюмах вертепів. Саме ці звуки для мене і є маркерами приходу Різдва.

Музика ані на мить не щезає з мого горизонту, і якщо в теплу пору хочеться більше інструментальної, легкої відпочинкової, то з приходом зими «вуха» тягнуться до соулу, акапели. В українському вимірі це безумовно різдвяні гімни-колядки.

Багато музичних «трендів» нам нав’язує Інтернет і телебачення, що суттєво віддаляє нас від суті Різдва, від його традиційного чи то ритуального начала. Український різдвяний ефір повен Сінатри, Глена Міллера, Армстрога і інших прекрасних виконавців, що фактично підмінили своїми мелодіями і піснями наші традиції.

В репертуарі «Дударика» неймовірна кількість різдвяних і святкових творів, і що найцікавіше, з кожним роком їх суттєво більшає.

Мої різдвяні традиції живуть здебільшого в «Дударику». Там ми щорічно співаємо «Різдвяне навечіря» в храмі Святого Лазаря, це дуже красива, тепла, інтимна і надзвичайно енергетична служба, на ній єднаються покоління капелян, батьків і дітей довкола новонародженого Месії. По закінченні ще довго колядуємо всією церквою.

Ментально українці аграрії, що на зиму завершують активності і святкують, не даремно саме на зиму у нас припадає левова частка свят. Люди вертаються до своєї подоби, до батьків, родини, спільної молитви, ніби добрішають. Впродовж останнього десятиліття «Дударик» ініціював безліч малих і великих добрих справ у цей період. І диво сталося для п’ятірки діточок, що тепер здорові, для сотні другої особливих діточок, що отримали увагу, подарунки, необхідні речі і свято, для пів тисячі солдатів, і покинутих стареньких людей. А головне для люду Львова, України і світу ми дали безліч фантастичних концертів, що зробило їх щасливішими і усміхненими.

Цей рік перевірив на міцність, терпимість, гординю і співчуття. Багато втрат серед дорогих серцю людей. Рік переоцінки суспільних та індивідуальних цінностей, наведення порядку в справах, друзях, ідеях.

Радісне те що нас не покинув Бог і оптимізм. Прорвемося!

***

Соломія Чубай, співачка, арт-менеджерка

Найбільше у мене асоціюється з Різдвом пісня «Миколай бородатий» мого брата Тараса Чубая, яка написана у нашій з Тарасом кімнаті, де ми жили у дитинстві, це дуже теплі спогади. Ще у мене асоціюється з Різдвом колядки моєї бабці Стефи, зокрема, «Що це за предиво», а також моя колядка «На Йорданській річці». Ці пісні щороку звучать у мене вдома.

Щодо родинних традиції, то вони у нас дуже красиві. Коли ще була жива моя бабця Стефа, то ми завжди збирались величезною родиною. У нас усі в родинні гарно співають на кілька голосів, ми вбирались у вишиванки, був гарний стіл та красива ялинка, яка прикрашалась горішками та цукерками. У вареники і вушка заліплювали або гроші, або горішки. Кому попались монетки, це на багатство, а кому з горішком, то це на щастя та гарну долю.

Так само ми творили вертепи і колядували. Це було дуже красиве Різдво. Зараз, на жаль, уже цього нема, здебільшого ми ходимо у гості, але я знову дужу хочу відродити цю традицію, щоб до нас приходили вертепами, і ми також ходили вертепами та колядували.

Цього року спеціально до Різдва я створила авторську колядку у рамках проєкту музичного YouTube-каналу MVUA «Світло Різдва». Я присвятила цю колядку тим, хто мріяв чи мріє про щасливе Різдво у сім’ї, тим у кого не було тата або мами поряд, сім’ям особливих дітей. Ця колядка для всіх дітей маленьких, великих, бо в кожному з нас живе маленька дівчинка чи хлопчик, які мріють про люблячих батьків, кольорову ялинку та мандаринки від Миколая і про безумовну любов та щастя і що Різдво – це час для див.

***

Віктор Винник, фронтмен гурту «Мері»

Спогади про Різдво у мене асоціюються з дитинством, яке було у 80-х роках. На Різдвяні свята традиційно усі діти та внуки приїжджали до батьків. У той час зими ще були справжніми: снігу насипало до дротів ліній електоропередач, сильні морози. Головним святом циклу, звісно, було Різдво.

Дідо вносив живе ягня до хати і по тому, як ягничка себе поводила, визначали, яким буде рік. Також стелили солому, в якій розсипали цукерки. Діти шукали ласощі і це називалось «шукати гриби». Була традиція робити вареники з копійками. І це було круто знайти гроші у цих пирогах!

Цікаво нам було колядувати, адже по материній лінії ми переселенці з Сяну під час операції «Вісла», а по татовій – корінні мешканці Сколівського району, тому кожен приніс у родину свої колядки.

По селах ходили вертепи, це було дуже особливо, цього дуже хотілось тому, що це було проти системи. Міліцейські патрулі приїжджали розганяти все це дійство, змушували вчителів пропагувати заборону дітям. Тоді ми розуміли, що святкуємо Різдво, яке було заборонено. Мені не багато років було, але я пишався, що ми йдемо колядувати, хоча цього робити не можна.

Відзначали й Новий Рік, намагались щось по тих чорно-білих телевізорах побачити. У горах, звідки я родом, тоді був дуже слабкий сигнал телебачення, треба було на найбільшу смереку антену чіпляти.

Зараз, на жаль, цього всього вже майже немає. Святкування перейшло в розряд професійного: наприклад, у вертепі звичайних людей замінили актори, часто в хороших костюмах, співаки з хорошими голосами. Зник той шарм щирості, коли до цього дійства долучались звичайні люди.

Стосовно Різдвяних пісень, то я все-таки з покоління MTV, хоча у 80 рр. ми про нього чули «здалеку». Джорд Майкл та гурт «Wham» «Last Christmas» має особливий шарм для мене. Тоді ще не було зроблено мільйони реміксів на цю композицію і вона звучала для нас так, як було задумано. Ми дивились це відео по «поляках» і бачили інший світ, людей, які катаються в Альпах на лижах. Для нас це була інша планета.

Тепер можна, звичайно, ностальгувати за цим часом, але глобально це прекрасно, що все змінилось. І ми також можем святкувати Різдво десь на лижах. Інше питання, що ситуація, яка є зараз, нам цього не дозволяє. Однак усе зміниться, а ми, я маю надію, залишимося.

Щодо різдв’яного репертуару «Мері», то я завжди був противником написання пісень під якийсь період часу, у даному випадку Різдво та Новий Рік. Та все ж у нас є пісня, яка називається «Миколай». Вона рокова, хуліганська.

***

Ігор Гнидин, лідер джазового проєкту Shockolad, засновник першої школи джазу у Львові

З Різдвом в мене асоціюється українські колядки. Тому що з дитинства їх вчив, бігав колядувати як сам, так із вертепом. Багато мелодій колядок близькі душі, але якщо казати конкретно про якусь одну, то коли звучить «Бог предвічний», і багато людей разом колядують цю колядку, то дійсно особисто в мене з’являються відчуття зародження сили і заряду життєвої енергії для життя в прийдешньому році.

В нашому репертуарі є цілий альбом колядок та щедрівок в джазі. «Щедрий вечір з добрим джазом», це один з найбільш реалізованих альбомів проекту Shockolad. Ми його перевидавали вже багато разів.

Щодо різдвяних традиції, то ми зазвичай їздимо до батьків в селище Дашава, я там виріс і провів своє дитинство. І в сімейному затишному колі святкуємо Різдво.

Але найважливіше, що мене там чекає один з інструментів дитинства старенький, але добрий акордион. Завжди тато витягує його і вручає мені, щоб разом грати і колядувати.

Цього року будемо ходити колядувати у Львові разом з вертепом від іноваційного дитячого простору «Світличка», там будуть разом збиратись гарні українські сімї з дітьми. Беру акордион, на цьому інструменті граю тільки для своїх, тільки у вузьких колах знайомих. Ну і чекаємо всіх вас на наших концертах Різдвяний джаз, 25 грудня у театрі Заньковецької.

***

Олександр Божик, скрипаль

Різдво і час перед ним в нашій родині асоціюється з нашими щорічними сольними концертами. Зазвичай це досить інтенсивний час підготовки, репетицій, переїздів. Але цього року у зв’язку з ситуацією з ковідом ми вперше за 10 років не даємо концерту і вперше за багато-багато років це буде справжнє тихе родинне свято. Зізнаюся, ми скучили за такими святкуваннями.

Відповідно, багато років поспіль різдвяні свята в нас асоціювалися з творами, які ми виконували на концертах. Зокрема, одного разу стався цікавий випадок – під час концерту замкнуло щось на сцені і пропала електрика. Через це всі електронні інструменти відключились і грала тільки моя скрипка. Це відбулось в момент, коли я якраз почав грати мелодію з колядки «Свята ніч». Протягом декількох хвилин на щастя технікам вдалося налаштувати інструменти і ми продовжили концерт. Але цей момент закарбувався в пам’яті на все життя – соло скрипки у тисячному залі, у майже цілковитій темряві. В цьому було щось містичне, була якась магія.

Колись у нас з друзями була гарна традиція – щороку ми ходили колядувати один до одного. Оскільки більшість наших друзів не музиканти, то вони добре співали лише одну колядку, «Бог ся рождає», то ж довший час Різдво асоціювалося саме з цією музикою.

Зараз, на жаль, ми рідко зустрічаємося з друзями на коляду. Але вже 3 рік підряд я братиму участь у благодійному вертепі від «Радіо Люкс ФМ».

Щодо творчих святкових прем’єр, ми з дружиною Юлією випустили мою нову авторську композицію «Різдво разом». Запис відбувся у рамках проекту «Кришталеві візерунки» каналу «MVUA».

***

Іоланта Пришляк, заступниця генерального директора Львівської національної філармонії імені М. Скорика, керівниця правління Академічного симфонічного оркестру «INSO-Львів»

Різдво з дитинства для мене асоціювалося із присутністю найближчих людей, адже з’їжджалися всі із різних куточків світу. Останніх 15 років Різдво і Новий рік у зв’язку із гастрольною діяльністю Академічного симфонічного оркестру «INSO-Львів», на жаль, не вдавалося проводити з близькими і рідними. Тому, у певному сенсі пандемія дала мені можливість повернутися до того, що було найдорожчим з дитинства.

Щодо музики, то вважаю, що мелодії колядок ми усі вбираємо із молоком матері – це як своєрідне ДНК. Тому де би ми не були, у якій точці світу, вони неодмінно супроводжують нас впродовж всього життя!

Останніх два роки колядки асоціюються в мене з Верховиною. У червні 2019 року, на Зелені свята, Академічний симфонічний оркестр «INSO-Львів» взяв участь у форумі «Via Carpatia», де виконав композиції, написані на прохання Івана Малковича Мирославом Скориком та Іваном Небесним на основі мелодій українських колядок. Ці композиції надзвичайно красиві! Принагідно ми намагаємось їх виконувати. Наприклад, у Львівській національній філармонії вони звучали в останні дні 2019 року у проєкті «Різдвяна симфонія».

Також у 2006 році за участі оркестру під орудою Гунгарда Маттеса був записаний компакт-диск із симфонічною сюїтою «Різдвяні фантазії» Юрія Саєнка. Зараз у наших планах є відтворення цих чудових композицій.
Саме тому Різдво для мене асоціюється не лише із нашими чудовими колядками і щедрівками, а й творами українських композиторів, створеними на цю святкову тематику!

***

Михайло Сосновський, директор-розпорядник Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії імені М. Скорика

Звичайно ж найбільше з Різдвом асоціюються колядки. На мене особисто незабутнє враження справив виступ хору «Київ» у нашому органному залі кілька років тому. Також зимі дуже «личить» музика з «Лускунчика» та творчість Йоганна Штрауса.

Для всіх музикантів це час гастролей, мандрівок, концертів у чудових залах. Дуже приємні враження залишили минулорічні новорічні гастролі Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії у Китай з походом на Китайську стіну! Мали їхати і цьогоріч, але обставини, на жаль, склалися по-іншому. Оркестр без гастролей, як корабель без плавання.

Та втім, впродовж багатьох років Академічний симфонічний оркестр успішно виступав із різдвяно-новорічними програмами у різних куточках Європи, що по собі залишило надзвичайно теплі і приємні спогади!

***

Сергій Бурко, художній керівник та головний дириґент Академічного камерного оркестру «Віртуози Львова»

Найтепліші спогади про улюблені різдвяні композиції в мене пов’язані із оркестром «Віртуози Львова»!

Вже сьомий рік триває наш авторський концертний цикл «Сильвестрові рефлексії». Відомо, що Сильвестр в Європі святкують першого січня. В Україні ж такого свята не відзначають, і властиво цим проектом ми з оркестром намагалися об’єднати українські традиції різдвяно-новорічних свят із європейськими.

Святкові концерти «Віртуозів Львова» вже традиційно містять твори, що полюбилися слухачам у всьому світі та є невід’ємними атрибутами свят. Згадаймо хоча б Різдвяний концерт Арканджело Кореллі. Чудові спогади виконання цієї композиції в мене виникають із минулого 2019 року, коли ми виступали у Берлінській філармонії та у Ляйпцігському Ґевандгаусі.

Ще одна асоціація з Різдвом, яка дуже близька мені – це коли кілька років тому я попросив Мирослава Скорика, щоби він написав для оркестру композицію, яка б містила українські коляди. З часу створення вона теж стала невід’ємною частиною наших святкових концертів. Особливими для нас є також композиції «Що то за предиво» Віктора Камінського та «Щедрик» Юрія Ланюка, які написані на замовлення оркестру.

***

Андрій Яцків, художній керівник Академічного інструментального ансамблю «Високий Замок» Львівської національної філармонії ім. М. Скорика

Для мене Різдво – це не тільки святковий настрій, пишні різнокольорові гірлянди та прикраси на ялинках чи яскраво освітлені вулиці. Це насамперед усвідомлення величного подарунку Творця для нас, людей – народження Христа, Спасителя світу. Він народжується, щоб взяти на себе увесь негатив, усю людську недолю, чим відкриває для нас шлях у світле майбутнє у простоті та чистоті. Саме про це і йдеться у численних колядках та різдвяних піснях, які співаються у цей час у всіх народах.

А ще серед багатьох митців особливе місце для мене посідає німецький композитор Йоганн Себастьян Бах, який просто вражає глибиною своєї музики. У час Різдва я заслуховуюся його музикою.

***

Назар Тацишин, оперний співак, лідер гурту тенорів «Leonvoci»

Останніми роками колядки у симфонічному викладі мені найбільше асоціюються з Різдвом. Ну і звичайно незабутні, загартовані часом автентичні українські коляди. Саме вони розносять код нашої нації на цілий світ.

У репертуарі гурту «Leonvoci» також є безліч колядок народів світу. Пригадую наш незабутній концерт під назвою «Різдво національностей» у базиліці св. Іштвана у Будапешті. На цьому концерті у супроводі львівського симфонічного оркестру були присутні делегації із 12 країн світу та більш ніж дві тисячі глядачів. Відгомін цього виступу лунає і до тепер.

А ще для мене Різдво асоціюється із великою родиною, яка у переддень цього великого свята зїжджається зі всіх куточків світу додому на спільну святкову вечерю із різноманітними традиціями та обов’язковою колядою.

Але основою Різдва є похід до церкви.

Сучасний світ останнім часом викривляє саму суть слова «Різдво», тобто «народження». Іноді складається враження, що у вирі комерції, різноманітних розпродажів та шоу ми забуваємо, чий прихід у цей світ ми святкуємо. І замість молитви і радості в церкві прагнемо до інших, дуже сумнівних цінностей. Тому, у нашій родині головна різдвяна подія відбувається у церкві.

Пригадую, як малим ходив з дідусем обсіювати все господарство пшеницею та маком. Особливо трепетний момент, коли в хату вносили сіно та дідух. Я родом із гірського району Львівської області і у нас після вечері діти залітають під стіл і говорять: «А я глип, а там гриб, а я сів, а там сім, а я ліг, а там міх». А спільна коляда за столом – це незабутні емоції і до сьогодні.

Декілька років тому ми з гуртом «Leonvoci» співали концерт за кордоном якраз у Святвечір. Кожен з нас заздалегідь приготував декілька страв для імпровізованого святкового столу. Він був у нашій гримерці. Сама вечеря відбулася за 15 хвилин до виходу на сцену. Ми разом помолилися, швиденько повечеряли і пішли на сцену. Цей концерт був надзвичайний.

Скажу, що у мене були роздвоєні емоції. З одного боку, ми хлопцями у цей Святвечір стали сім’єю, а з іншого, кожен з нас сумував за своїми найріднішими. З того моменту, ми вирішили Святвечір та Різдво Христове проводити із своїми сім’ями.

  Російський Elle без дозволу використав український бренд у номері про «дружбу народов»

Залишити відповідь