Традиційно на Каннському кіноринку працює український павільйон. Вже 15-й рік поспіль неподалік від головних червоних сходів оптимістично майорить український прапор.
Традиційно новини рясніють повідомленнями про українське кіно на головній кінонабережній світу. Тим більше, що останніми роками ми звикли до того, що у Каннах присутні фільми, профінасовані Держкіно. Тобто презентують державу.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1522396 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1522396{ margin: 0!important; } }
Цього року Державне агенство України з питань кіно розповідає про нашу присутність у Каннах так: «Нагадаємо, цього року Україна у Каннах покаже фільм Елі Ґраппа “Ольга” (2021), знятий в Україні за участі кінокомпанії Pronto Film: його відібрано до конкурсної програми “Тиждень критики”, та документальну стрічку Сергія Лозниці – “Бабин яр. Контекст” (2021) у програмі Спеціальних показів. Також в рамках кіноринку будуть представлені проекти Філіпа Сотниченка La Palisiada, запрошений на заходи Goteborg Film Fund, та Жанни Озірної “Нижній горизонт”, який матиме презентацію в рамках Co-Production Day від Marché du Film».
Все правильно. Усі ці проекти є в різних фестивальних програмах, мають незаперечну українську складову, але от чи має чого цими досягненнями пишатися відповідальна за кіно державна інституція? Спробуємо розібратись.
«Ольга» у Тижні критики
//
«Ольга»
У рамках програми «Тиждень критики» відбулася світова прем’єра фільму «Ольга». Історію про українську спортсменку, яка їде тренуватись до Швейцарії, розповів швейцарський режисер Елі Ґрапп.
Ольга, юна гімнастка, розривається між бажанням виступати за Швейцарію, тренуватись там, брати участь у найбільших змагання, та тривогою за маму-журналістку, яка залишилась у Києві та висвітлює події Майдану.
Фільм говорить про пошуки ідентичності, відповідальність та намагається аналізувати природу патріотизму.
Головну роль зіграла українська спортсменка Анастасія Будяшкіна з Олімпійського коледжу ім. Івана Піддубного. Над фільмом працювали українські професіонали. Проте України серед країн-виробників немає. Як же так сталося?
Річ у тім, що «Ольга» була переможцем сумнозвісного 11-го конкурсу кінопроектів Держкіно. Нагадаємо, результати конкурсу, який відбувався у липні 2019 року, з ініціативи тодішнього міністра культури Володимира Бородянського та тодішнього голови профільного комітету Верховної Ради Олександра Ткаченка (зараз він є міністром культури), були переглянуті. Рада зменшила кількість картин, які можуть отримати держфінансування зі 101 до 46 проектів.
Кінематографісти звернулись до влади з листом, де були рядки, що напряму стосуються «Ольги»: «Перегляд результатів 11-го конкурсного відбору означатиме фінансові та репутаційні втрати не лише для компаній-виробників, а й для держави Україна у світі».
Цікаво, що міністерство культури та інформаційної політики (тоді молоді та спорту) планувало змінити принципи державного фінансування кіноіндустрії та запровадити рейтингування продюсерів. Один із критеріїв успішності: як кіно представляло Україну за кордоном. Коментарі, мабуть, зайві.
До слова, жодні рейтинги досі впроваджені не були. Але рухаємо далі по Круазет.
«Бабин Яр» у Спеціальних показах
«Бабин Яр. Контекст»
Останні роки усі фільми Сергія Лозниці потрапляють до різних каннських програм. Цього року він представив поза конкурсом документальну картину «Бабин Яр. Контекст».
Дві години радянської та німецької кінохроніки, від 1941 до 1966 року, змонтовані, як це притаманно Лозниці, без жодних авторських коментарів. Для режисера важливо, за його словами, дати можливість глядачеві самому проникнути у час, відчути його.
Фільм вимагає докладного аналізу та вартує довгої та докладної розмови. Зараз же поговоримо про «Бабин Яр» та Держкіно.
Ще у грудні 2019 року Держкіно уклало договір з «Солар Медіа Інтертейнмент» про надання понад 49 млн гривень державної підтримки на виробництво фільму Сергія Лозниці «Бабин Яр», що мало би скласти 32% загальної вартості виробництва фільму. Українсько-німецький проект став одним із переможців все того ж 11-го конкурсного відбору. Реліз фільму було заплановано на 2021 рік.
Ніби все добре. Але ж йдеться про ігровий повнометражний фільм, який Лозниця мав намір знімати ще у 2013 році. Тоді він теж виграв пітчинг, але фільм ще так і не зняв.
Те, що глядачі побачили у Каннах – документальний проект, знятий на замовлення меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», що не фінансує держава Україна. Натомість до фінансування проекту залучені, зокрема, приватні гроші з Росії, а арт-директором меморіалу є російський режисер Ілля Хржановський. Саме він разом з Лозницею презентував фільм у Каннах.
Проект меморіалу від самого початку викликав суттєві застереження та критику у представників наукової спільноти, істориків, громадських та культурних діячів та єврейської громади України. Український громадський діяч та радянський дисидент Йосиф Зісельс назвав його російським «троянським конем», що має на меті показати українців антисемітами та нацистськими колаборантами. У травні 2020 року 750 інтелектуалів звернулися із закликом до української влади призупинити будівництво МЦГБЯ, що, на їхню думку залежний від іноземних інвесторів та інтересів, та виступити державі «ініціатором, організатором і ґарантом захисту національних інтересів, а отже, національної безпеки у питаннях історичної пам’яті». У липні 2020 року керівник УІНП Антон Дробович заявив, що держава не планує публічно підтримувати розвиток та діяльність меморіалу.
Проекти на етапі розробки
Серед проектів, якими Держкіно пишається у Каннах, є також і ті, що перебувають у процесі роботи над ними. Це La Palisiada Філіпа Сотніченка, запрошений на заходи Goteborg Film Fund та «Нижній горизонт» Жанни Озірної, який матиме презентацію в рамках Co-Production Day від Marché du Film.
Прикметно, що для «Нижнього горизонту» участь у Каннському кіноринку, далеко не перша презентація на великому європейському фестивалі. Фільм, наприклад, було відібрано до участі у Роттердамському кіноринку Cinemart, а продюсерку фільму Ірину Ковальчук запрошено до участі в секції up-and-coming producers кіноринку на Брюсельському міжнародному кінофестивалі тощо.
Але проект не потрапив до другого туру 15-го пітчингу Держкіно через низькі оцінки експертів. Хочеться сподіватись, що гордість, яку Держкіно відчуває за українське кіно у Каннах посприяє фільму на наступному пітчингу.
Проте є і добрі новини: Гетеборзький кінофонд оголосив про фінансову підтримку фільму La Palisiada, єдиного проекту у Каннах, створенного за підтримки Держкіно. Проект отримає 34 тис. євро на етапі пост-продакшену.
А тим часом Каннський фестиваль триває. Переможців оголосять у суботу. Нагадаємо, що українських фільмів в основному конкурсі немає.
Фото Катерини Сліпченко, Канни
Всі новини про Каннський кінофестиваль читайте у спецрубриці ZAXID.NET.
