У Каннах урочисто відкрився 77-й Каннський фестиваль. Цього року традиційно зіркова подія, виглядає, буде ще зірковішою. Щодня у Каннах запланований приїзд зірок першої величини, такий як Річард Гір, Кевін Костнер, Демі Мур, Ума Турман, Венсан Кассель, Зої Сандала, Леа Сейду тощо. Проте, також традиційно фестиваль супроводжують скандали та страйки. І цього року все настільки серйозно, що організатори бояться дуже серйозних наслідків. Розповідаємо.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1585521 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1585521{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Цього року одним із перших на червону доріжку вибіг пес Мессі, який брав участь у минулорічному фільмі-переможці Жюстін Тріє «Анатомія падіння». Принадливий бордер коллі отримав нагороду «Палм Дог», а також встиг побувати на «Оскарі». Слідом за ним пішли Джейн Фонду, Хайді Клум, Хелена Крістенсен, Єва Грін, Меріл Стріп, Жульєтт Бінош, Ґрета Ґервіг та багато інших.
У перший же день вручили першу «Золоту пальмову гілку». Нагороду за внесок у кінематограф отримала Меріл Стріп. Вручала приз голова Європейської кіноакадемії Жульєт Бінош, яка так емоційно розповідала Стріп про свою любов до неї, що навіть розплакалась.
Останніми на знаменитих сходах з’явились творці фільму-відкриття Квентіна Дюп’є «Другий акт»: на килимову доріжку вийшли Леа Сейду, Венсан Ліндон та Луї Гаррель. Дотепна комедія уже зовсім скоро має з’явитись на стрімінгових платформах, знаменуючи тим їх перемогу над консервативними Каннами.
У день відкриття мер Канн Давід Ліснар (до слова, віднедавна Канни є містом-побратимом Львова) закликав мешканців бути терплячими до незручностей, адже фестиваль є корисним і для іміджу, і для економіки міста.
«Ці 12 днів для муніципальних служб – питання підтримання нашого міста на високому рівні в умовах напливу не менше 150 тисяч відвідувачів на добу», – заявив Ліснар.
Він наголосив, що прибуток від фестивалю оцінюють щороку у 200 млн євро для місцевої економіки та «реальних людей»: рестораторів, готельєрів, офіціантів, власників кафе та пляжів, флористів, водії таксі тощо.
«Фестиваль є рушійною силою для діяльності нашого міста, всього Лазурного берега… Якщо Канни є другим найвідомішим французьким містом у світі після Парижа, цим ми завдячуємо фестивалю. Незалежно від того, любимо ми його або він нас дратує, це частина нашої особистості. 12 днів увага планети прикута до Канн», – зазначив мер.
Але проблеми фестивалю цього разу не пов’язані ані з традиційним «понаїхали», яке часто доводиться чути від мешканців Канн і не від дорожніх робіт, які чомусь завжди збігаються з фестивалем, ускладнюючи й без того складну логістику.
Працівники Каннського фестивалю погрожують страйком вперше за понад 50 років. Група, яка представляє фрилансерів Каннського кінофестивалю, закликає до страйку під час фестивалю. Реальний страйк працівників відбувався лише один раз за 76 років існування фестивалю.
Спілка Sous les écrans, la dèche (кіномеханіки, програмісти, піарники, працівники відділу продажу квитків і зв’язків із гостями) мають на меті привернути увагу працівників кіноіндустрії Франції до нестабільності, що зростає. Страйкарі вимагають, щоб фестиваль дотримувався колективного договору, який дозволяє фрилансерам користуватися особливим статусом працівників шоубізнесу у Франції.
Адже у Франції діє унікальна система, за якою позаштатні працівники індустрії розваг отримують допомогу під час безробіття за умови, що вони відпрацювали певну кількість годин на рік. Проте уряд Франції скасував ці пільги, а працівники кінофестивалів і так часто не підпадали під статус, який їх надавав.
За зачиненими дверима відбулись перемовини, але про їх результати не повідомляють. Проте спілка заявляє, що не хоче повністю закрити фестиваль чи зірвати прем’єри фільмів. Так що у чому полягатиме страйк, наразі невідомо. Протестантів, які зібрались біля знаменитої червоної доріжки підтримав актор Луї Гаррель.
Нагадаємо, що за всю історію Каннського кінофестивалю страйк працівників відбувся лише одного разу. У 1968 році фестиваль перервали через протести по всій Франції. Тоді до страйку долучились і кінематографісти і фестиваль закрили.
Попри такі проблеми головною новиною дня та першою сенсацією фестивалю стало те, що іранський режисер Мохамед Расулоф, засуджений на батьківщині до восьми років ув’язнення та до побиття батогом, зумів таємно залишити свою країну і вже опинився в Європі. Нагадаємо, його фільм «Насіння священного інжиру» був відібраний для участі в основній конкурсній програмі. І хоча сюжет цієї картини тримається в таємниці, подейкують, що у ній йдеться про Революційний суд у Тегерані, який веде справи учасників антиурядових протестів. Саме тому влада Ірану і зажадала зняти з конкурсу цей фільм та репресувала режисера.
І ще одна прикрість: про Україну цього року не говорили. У четвер, 16 травня, тут покажуть фільм Сергія Лозниці «Вторгнення», тож побачимо, зрада це чи перемога.