Каннський фестиваль почався з «Дня України», під час якого показали три стрічки, що стосуються подій російсько-української війни.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1610254 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1610254{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Зрозуміло, що велика увага була прикута до фільму оскарівського лауреата Мстислава Чернова. Його нова картина «2000 метрів до Андріївки» (на головному фото) стала водночас і своєрідним продовженням його «20 днів у Маріуполі», і зовсім новим досвідом показу війни.
За задумом організаторів події, вони «дали голос тим, хто свідчить про сучасні реалії і виступає на захист правди». Це, без сумніву, стосується фільму Чернова. Цим голосом стали військові, яких він знімає просто під час бойових завдань, знімає поранення та загибель.
Чернов сам представив фільм і в промові насамперед подякував українським військовим.
«Для мене честь представляти Україну разом з талановитими українськими та французькими режисерами на Каннському фестивалі. У ці дні, коли відбуваються переговори про мир, про майбутнє України, про її землю, мені хотілося б, щоб світ памʼятав, що кожний метр, кожний клаптик цієї землі – це чиясь кров та життя. Про це і є фільм “2000 метрів до Андріївки”. Про землю і про воїнів, які її захищають. Про тих, що полягли, і тих, які продовжують битися», – сказав режисер.
«2000 метрів до Андріївки» розповідає про звільнення села Андріївка під Бахмутом ЗСУ – 3-ою окремою штурмовою бригадою. Якщо «20 днів в Маріуполі» режисер надав глядачам емоційний і болісний погляд на перші дні російського вторгнення в Україну та його вплив на цивільне населення, то у новій стрічці Чернов і його колега, фотограф Associated Press Олександр Бабенко спрямовують камери на українських військових та вражають зображенням життя в окопах.
Під час важкого контрнаступу у 2023 році журналісти слідують за військовими 3-ої ОШБр, які метр за метром долають вузьку посадку, щоб звільнити окуповане росіянами та оточене мінами село Андріївка на околицях Бахмута.
Зйомки фільму почалися у вересні 2023 року, а вся робота над картиною зайняла майже півтора року. Крім Чернова та Бабенка, над ним працювали продюсерки Мішель Мізнер та Рейні Аронсон-Рат, які теж отримали статуетки «Оскар» за «20 днів в Маріуполі». Монтажем займалася Мішель Мізнер. Музику до фільму створив дворазовий лауреат премії «Греммі», композитор і музичний продюсер Сем Слейтер («Чорнобиль», «Джокер»).
Українське кіно потребує нашої уваги! Онлайн-кінотеатр SWEET.TV пропонує вітчизняні шедеври на будь-який смак. Тут кожен може обрати щось до душі: художні чи документальні фільми, свіженькі серіали або мультфільми для всієї родини. На SWEET.TV є величезна бібліотека відомих українських кінострічок.
Картину можна порівняти із «Реалом» Олега Сенцова: правда, повне занурення у події, яке створюють у глядача відчуття співіснування з героями.
Камера цього разу не просто фіксує події, вона перебуває у їх центрі. Вона занурена у них. Вона не втручається, але її важко назвати відстороненою. Ефект присутності тут вражаючий. Хоча ні, це не ефект. Це присутність, у якій автори фільму ділять з військовими усі їхні ризики, переживають втрати та існують на піку усіх можливих ресурсів та зусиль.
Це дуже важкий для перегляду фільм. Тут неможливо якось відволіктись від того, що відбувається на екрані, тут немає часу перевести подих. Фільм важкий, але потрібний. Тим більше, на таких подіях, як Каннський фестиваль.
Представляючи українськи фільми, арт-директор Канн і по суті його головна персона Тьєррі Фремо аж тричі пожалівся публіці, що Чернов віддав свою картину у «Санденс», тому в Каннах її змогли показати лише у такому форматі (фестиваль в офіційну селекцію бере лише прем’єри). Чернов пообіцяв наступну картину відправляти відразу на Каннський фестиваль. Побачимо.
Як би там не було, і яким би не був формат показу «2000 метрів до Андріївки», важливість події важко переоцінити. Сильне, безкомпромісне, жорстке кіно мали змогу подивитись учасники найбільшого та найпрестижнішого кіномайданчика у світі.
Фільм вже отримав приз за найкращу режисерську роботу на американському фестивалі «Санденс», став одним із переможців на Копенгагенському міжнародному фестивалі документального кіно CPH:DOX, а також був відзначений спеціальним показом на фестивалі Hot Docs у Торонто.
Ще одним фільмом українського дня стала «Наша війна» (Notre Guerre) Бернара-Анрі Леві, зроблена у співавторстві з режисером і продюсером Марком Русселем. Стрічка є останньою частиною «українського квартету» режисера. Її знімали на сході України у 2025 році. Фільм показує щоденне життя цивільних під обстрілами, роботу озброєної Францією 155 бригади імені Анни Київської, а також містить кадри спілкування Володимира Зеленського з Емманюелем Макроном.
Бернар-Анрі Леві – французький філософ, письменник, політичний журналіст, співзасновник групи «Нові філософи», співзасновник Агентства модернізації України. З лютого по квітень 2025 року він та Марк Руссель знімали Покровський та Сумський фронти на сході України. Вони йшли з Києва за бійцями та знімали повсякденне життя мирних мешканців, яких бомбардували російські війська напередодні можливих переговорів. Вони беруть інтерв’ю у президента Зеленського, який вагається їхати до Вашингтона, а потім дивляться трансляцію зустрічі з українськими солдатами в бункері. Бо справжніми героями фільму є анонімні бійці та цивільні люди.
Саме на цьому наголосив Бернар-Анрі Леві, представляючи фільм. Він запросив на сцену українських військових. Зокрема картину представили Юлія Паєвська («Тайра»), українська військовослужбовиця та медикиня, та генерал Артем Богомолов.
Під час презентації фільму Бернар-Анрі Леві зачитав звернення голови Офісу президента України Андрія Єрмака (у минулому кінопродюсера).
Нагадаємо, відкрився український день фільмом «Зеленський», який уже того ж вечора показали на каналі Arte, майже одночасно із відкриттям фестивалю, де ведучій церемонії актор Лоран Лаффітназвав Зеленського «актором, який став головнокомандувачем».