На початку травня у Львівському органному залі дасть чотири концерти органіст з Харкова Станіслав Калінін. Соліст Харківської обласної філармонії, який весь час від початку війни перебував у рідному місті, яке бомбардують російські війська, привіз до Львова музику скорботи і музику перемоги.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1542012 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1542012{ margin: 0!important; } }
Станіслав Калінін – соліст Харківської обласної філармонії, органіст, піаніст-концертмейстер, клавесиніст, викладач. Цьогоріч він відзначає 20-річчя творчої діяльності, зіграв понад 1200 концертів та створив 100 концертних програм. На запрошення Львівського органного залу музикант прибув до Львова, де зіграє дві програми. 1 та 2 травня De Profundis, що складається з музики Йоганна Себастьяна Баха та Юліуса Ройбке. 6 та 7 травня звучатиме «Героїчний орган». Музика боротьби та перемоги, написана французькими романтиками – Луї Вʼєрном, Шарлем-Марі Відором та Сезаром Франком.
Ми поспілкувалися з органістом про рідний Харків і те, як місто виживає у війну, про те, що дає музика людині в часи випробувань та чи здатне мистецтво перемогти зло.
Про Харків
Безпечних місць у Харкові не лишилося. Обстріли кожного дня без винятку. Зруйновані цілі райони, де мешкали десятки тисяч людей. Ніколи не знаєш, куди прилетить.
Власне в моєму мікрорайоні пошкоджень нема зараз. Я живу біля однієї з магістральних трас, тому коли були бомбардування літаками, це все летіло через нас. Максимальна близькість падіння снаряду від нашого будинку – 200 метрів. Це було влучання в приватну садибу. Я бачив це з вікна. Біля мене дві станції метро, я, як і більшість харківʼян, уже два місяці тримаю поруч «тривожну валізку».
Багато людей втратили своє житло. Десь третина населення Харкова виїхала з міста. Багато будинків залишаються пошкодженими та не придатними до проживання. Але там, де це можливо, комунальні служби максимально швидко відновлюють комунікації.
Харківʼяни зараз дуже згуртовані. Всі, хто залишилися, допомагають одне одному, армії, комунальним службам.
Ви всі, мабуть, бачили ці кадри зруйнованого історичного центру міста. Протягом кількох тижнів після тих бомбардувань люди виходили на вулицю та допомагали розбирати завали. Зараз на вулицях немає будівельного сміття. Комунальники засаджують клумби, газони.
Багато людей живуть в укриттях, насамперед, у метрополітені, всі станції якого працюють зараз у режимі бомбосховища. Тут надзвичайно чітка координація дій. Громадський транспорт не працює, тому люди, які мають приватне авто, підвозять інших. Харківʼяни до останнього не хочуть втрачати волю до життя.
Про митців
Звичайно, мистецького життя, такого, яким воно було до війни, у Харкові не існує. Ми всі чекаємо, коли воно відновиться.
Хоча деякі музиканти, які залишилися в місті, проводять концерти класичної музики на станціях метро. Я сам був на таких концертах. Це неймовірні емоції для людей, які мешкають в укриттях, а це переважно сімʼї з дітьми. Багато хто з них бояться виходити назовні, в багатьох стрес, бо вони втратили домівки.
Філармонія у порівнянні з іншими будівлями, зазнала незначних пошкоджень. Після першого обстрілу історичної частини міста, уламки впали на дах, у багатьох вікнах вибито скло. На щастя, ні органний, ні великий зал філармонії не постраждали. Будівля зачинена, відключені всі комунікації, але час від часу кілька працівників навідуються туди, щоб полагодити щось, зробити нарахування зарплати і т.д.
Про орган
З початку війни я був в органному залі філармонії кілька разів. Я живу відносно недалеко – у 45 хвилинах ходьби. Використовую будь-яку можливість, щоб побачити орган. Через вибиті вікна та відключення опалення у залі впала температура, але це не так страшно для інструмента, як перепади вологості.
У залі багато пилу від пошкоджень даху. Тому я не стільки займався задля своєї творчої форми, скільки для того, щоб врятувати орган. Пил накопичується у трубах, а за високої вологості перетворюється на бруд, який неможливо вичистити. Тому труби органа треба продувати. Орган – це жива істота, він має звучати. Тому такі наші зустрічі потрібні для того, щоб тримати орган у належному стані. Сьогодні з органом все гаразд.
Про концерти
Ці дві програми, які я привіз до Львова, дуже різні за своїм емоційним наповненням і дуже доречні, як на мене, в цей час. Перша програма, яка називається «De Profundis» – це музика скорботи та молитви. Основу цієї програми склали твори Йоганна Себастьяна Баха та Юліуса Ройбке. Хоральна прелюдія Баха «Aus der Tiefe rufe ich» («З безодні кличу») – це німецький варіант латинської молитви «De pofundis», слов’янський варіант «Із глибин воззвах». Схожа хоральна прелюдія «Aus tiefer Not schrei ich zu dir» – («З глибокої скорботи кричу до Тебе») – це хорал з «Органної Меси», яку я в цьому сезоні грав. Це хорал-покаяння, той розділ меси, де людина у стані відчаю кличе Бога. Велика Прелюдія і фуга мі мінор Баха, яка також є в програмі, і за тональністю, і за символікою відноситься до молитовного відчаю.
Важливе місце займає знаменита Соната Юліуса Ройбке. Цей німецький композитор-романтик прожив всього 23 роки. Він був учнем Ференца Ліста. У своєму творі Органна соната на 94-й псалом він перевершив свого вчителя. Цей твір є найвеличнішим та найдраматичнішим твором органної музики ХІХ століття. У цьому псалмі людина кличе Бога помсти, Бога відплати. Вона звертається до нього з проханням захистити від ворога, який нищить вдовиць та дітей, і думає, що Господь цього не бачить. Людина говорить: «Якби не Господь, моя душа залишилася би в країні мовчання. Господь – єдина твердиня і єдиний захист». Соната Ройбке з неперевершеною геніальністю трактує зміст цього псалма. Це музика відчаю і спротиву. Вона співзвучна тим подіями, в яких ми живемо.
Друга програма «Героїчний орган», яку я хочу представити, – це музика боротьби та перемоги. Умовний герой цього концерту іде через боротьбу та страждання до перемоги та тріумфу. Основу складають «Героїчна пʼєса» Сезара Франка – твір, який відкрив романтично-симфонічну добу органа, дві частини з Органної симфонії Луї Вʼєрна – дуже драматична Прелюдія і блискучий урочистий Фінал. Таким є і фінал Пʼятої симфонії Шарля-Марі Відора, одного з найвідоміших французьких романтичних органістів.
Ця драматична музика перекликається з Органною фантазією соль мажор Баха, яка на думку багатьох дослідників має біблійну програму. Центральний розділ – це земне життя Ісуса Христа, а кульмінацією є його підйом на Голгофу. Ми чуємо катастрофу, падіння в пекло, і лише останні звуки фантазії – це воскресіння Господнє. Ця пасхальна п’єса дуже доречна зараз.
Про повернення
Відіграю концерти і повернуся до Харкова. Я хочу залишатися у рідному місті, доки є хоч найменша можливість. Мені важко оцінювати, що б я робив, якби потрапив у таку ситуацію, як харківʼяни, які втратили житло. Поки мій будинок стоїть, я нікуди не поїду. Це моє рідне місто, мій дім. Я маю навідуватися до мого інструменту, підтримувати його в належному стані.
Ті люди, які залишилися у Харкові, не просто демонструють любов до міста та рідної землі. Для тих, хто захищає нас, важливо знати, що їм є, для кого це робити.
Про цивілізацію і культуру
Музика, створена 2-3 століття тому, часто виявляється дуже співзвучною сучасності. Цивілізація у будь-які часи зазнала страждань та катастроф, зло на Землі існує завжди. Але в мистецтві є поштовх для боротьби зі злом. Кожна епоха вносить свій внесок у справу боротьби зі злом, культура зберігає це у часові капсули. Зараз ми відчуваємо підтримку від тих геніїв, чия музика збереглася для нас.
Зараз ми переживаємо такі часи, які важко з чимось порівняти, у нас такого досвіду ще не було. Дуже добре розумію, що людина, яка тікає, рятуючи своє життя, в останню чергу думає про музику чи культуру. Але після того, як пряма небезпека минула, настає спустошення. Від нього ліків не існує. Лише спілкування з живими людьми та з мистецтвом рятує. У такі часи мистецтво багатьом дає більше, ніж релігія. І не тому, що одне може замінити інше, а тому, що для багатьох саме така підтримка потрібна.
Фото Органного залу
Підписуйтеся, Вам сподобається.