Новини культури України

«Забуті»: пропаганда, контрабанда, опір та любов

У четвер, 3 вересня, у прокат вийшов фільм режисерки Дарії Онищенко «Забуті». Картина уже встигла побувати на Варшавському кінофестивалі, де отримав спеціальну відзнаку журі, та відкрити кінофестиваль «Молодість».

На щастя глядачів автори стрічки вирішили не відкладати прокат до більш сприятливих часів, а виходити на екрани кінотеатрів вже зараз.

І тут можна називати купу причин, чому варто піти в кіно та подивитися цей фільм, складати з тих причин топи та рейтинги, але насправді причина одна: це один із найкращих фільмів, знятих про війну на Донбасі.

Режисерка розповідає про неї не через історії військових, вона говорить про тих, хто намагається вижити в окупації. Не просто вижити, а й чинити опір.

У центрі сюжету – молода жінка Ніна, колись вчителька української мови. Вона залишилась у Луганську без роботи, адже тепер її фах не потрібен. Одного дня вона знайомиться з Андрієм, юнаком, який вивісив у Луганську український прапор.


Кадр з фільму

Якщо говорити про те, яке це кіно, то перше, про що думаєш – це кіно як відкрита рана. Вона не гоїться. Зрештою, фільм і не має на меті створити для глядача терапевтичний ефект. Радше навпаки, адже він говорить не про героїзм на війні, а про пошматовані долі людей за лінією фронту.

Виконавець ролі Андрія Даниїл Каменський значно виріс після фільму «Сторожова застава». Ніну зіграла Марина Кошкіна. Марина, до речі, з Луганської області, тож для неї ця історія має особливе значення. Саме вона презентуватиме фільм львів’янам 5 вересня у «Копернику».

У невеликій ролі у картині з’являється Олексій Горбунов. Також одну з ролей у фільмі зіграла художниця та скульпторка Марія Куліковська. Нагадаємо, її скульптури були знищені терористами на колишньому заводі «Ізоляція» в Донецьку. Завод цей став мистецьким простором, проте після окупації перетворився на тюрму.


Олексій Горбунов на зйомках фільму

Фільм поєднує у собі лаконічну, майже документальну манеру зйомки та надзвичайну емоційність, що прихована усередині ніби стиснута пружина. Герої намагаються проживати своє життя з гідністю, проте навіть тіні пафосу у картині не знайдеться.

«Я працюю багато років з оператором Еролем Зубцевічем. Ми обоє дуже любимо ручну камеру. Ми ніколи не робимо розкадровки, намагаємось залишати якомога більше вільного простору для акторів. Також без розкадровки ти можеш вільно реагувати на якісь зміни, неочікувані моменти і завжди вибирати найкращий ракурс, найкращу можливість на майданчику», – розповіла режисерка в інтерв’ю ZAXID.NET.

Режисерка не робить своїх героїв чорно-білими, ми дуже різних людей по обидва боки лінії розмежування. Може тому, що Дарія Онищенко збирала розповіді людей, які лягли в основу сценарію. У підсумку вийшла струнка художня історія, проте спирається вона на реальні події.


Дарія Онищенко та Ерол Зубцевіч

Ми бачимо живих людей, ми готові співчувати їм, пропускаючи їх історії через власний досвід.

Приватні сімейна драма, любовна історія на тлі подій, які всі ми переживаємо, розповідають про війну багато.

«Андрій залишився внаслідок війни сиротою, Ніна не може назвати більше Луганськ своїм домом – так, це для неї дуже важко, але світ навколо змінився: близькі друзі стали чужими, зневажають її й дискримінують за те, що вона спілкується українською мовою. Ніна – людина з дуже сильними моральними принципами. Вона не готова миритись з несправедливістю навколо себе, хоче, щоб її сприймали такою, як вона є, і головне – вона розуміє важливість збереження своєї української ідентичності – вона не збирається від неї відмовитись», – розповідає про своїх героїв Дарія Онищенко.


Дарія Онищенко та Марія Куліковська

Можна ще багато розповідати про цей фільм, але краще піти у кіно та подивитись картину на великому екрані.

«Забуті» мають звокоопис і розгорнуті субтитри для людей з вадами зору та слуху. Увімкнути їх можна за допомогою додатків Earcatch та Subcatch для смартфонів, які розробила ініціатива «Доступне кіно».

Exit mobile version