У Каннах цього року Україна перебуває у центрі уваги. Проте фестиваль іде своїй ходом, зі святами, гучними прем’єрами та червоним хідником. Трохи розповімо про найцікавіші моменти, тим більше, що українські кінотеатри помаленьку відновлюють свою роботу та зовсім скоро каннські конкурсати з’являться на наших екранах. Спойлер: наразі 75-й фестиваль не вразив, але найцікавіше ще попереду.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1543151 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1543151{ margin: 0!important; } }
Зокрема уже 24 травня в Україні стартує фільм «Топ Ґан: Меверік» із Томом Крузом в головній ролі. Бойовик є прямим продовженням фільму «Найкращий стрілець» 1986 року. Режисером став Джозеф Косинські. Тоні Скотт, режисер першого фільму, скоїв самогубство у 2012 році за день до запланованої зустрічі з виконавцем головної ролі Томом Крузом. Це надовго затримало проект. Потім його прем’єру переносили через ковід. І нарешті фільм стартував у Каннах. Цього разу партнеркою Круза стала Дженніфер Коннеллі.
Круз прилетів у фестивальний палац на гелікоптері, він є ліцензованим пілотом, проте цього разу йому не дали покерувати. У Каннах підняли в небо військові літаки, які намалювали у небі французький прапор. От тільки у присутніх на Круазет українців великої радості це не викликало. На відміну від знімальної групи та її фанатів.
А розпочався фестиваль, як уже розповідав ZAXID.NET, комедією Мішеля Хазанавічуса «Ріж!». Картина є римейком японського зомбі-горору. У головних ролях знялись Ромен Дюріс («Мольєр») та Береніс Бежо («Артист»).
Перша половина фільму рухається якось мляво та дещо туго. Ніби актори змушують себе грати комедії. У другій частині дія розкручується і стає справді смішно і зовсім трохи страшно.
Ці обидва фільми показали поза конкурсом. А конкурс розпочав фільм Кіріла Сєрєбрєннікова «Дружина Чайковського», який організатори палко відстоювали, називаючи режисера жертвою режиму Путіна.
Фільм вийшов нудним, затягнутим, візуально, звичайно, гарним, але порожнім. Чомусь було відчуття, що режисерові конче треба було повозити своїх героїв обличчями по болоту, а відтак таке ж відчуття було і в глядачів. Фільм отримав від преси досить низькі оцінки. А от його висловлювання було значно цікавішими. Особливо для розуміння «добрих рускіх», яких так сильно захищають європейські фестивалі. Ось три цитати:
«Дуже важливо допомогти постраждалим. В Україні багато біженців, і в Росії теж певна кількість життів зруйнована… Важливо допомогти всім постраждалим та допомогти тим, кого відправляють воювати, сім’ї яких більше не мають доходів. Художники повинні допомагати цим людям, і я сам це роблю».
«Ми маємо зняти санкції з Абрамовича. Він уже давно допомагає сучасному мистецтву. Це не пропагандистські фільми, навпаки».
«Російська культура про крихкість життя. Вона про людей, яких утискують, про тих, хто бореться за правду та справедливість. Це справжня культура. Чи не ідеологія. Чи не пропаганда. Я думаю, що бойкотувати таку культуру недобре».
Хотілося б нагадати співчутливому режисеру хоча б про долю його колеги з Литви, фільм якого «Маріуполь 2» також показали у Каннах. Але без червоної доріжки.
Також у конкурсі показали картину Джеймса Грея «Час Армагедону». Попри участь у фільмі Енн Геттуей, Ентоні Гопкінса та Джеремі Стронга фільм вийшов милим, але не більше. У його основі – спогади режисера про час, коли Америка обирала Рейгана. Як це переважно трапляється у Грея («Господарі ночі», «Коханці», «До зірок») міцний професіоналізм є головною (а часом єдиною) перевагою фільму.
Конкурс триває, а ми очікуємо завтрашню прем’єру «Памфіра» Дмитра Сухолиткого-Собчука у «Двотижневику режисерів» та велику презентацію українського кіно на кіноринку.
в нього ми вкладаємо душу.
Підписуйтеся, Вам сподобається.