Як то: мати «…в душі вишиванку»

0673
Як то: мати «…в душі вишиванку»

У Музеї гетьманства відбулася презентація першої збірки поета Віктора Єганова «Всім, хто має в душі вишиванку». Віктор Єганов живе і працює в м. Гельсінки (Фінляндія), хоча народився і виріс на Миколаївщині в родині газетярів. Поезію та прозу почав писати ще у шкільні роки, друкувався в газетах Миколаївщини, згодом – Запоріжжя, Києва, Таллінна. Він – лауреат всеукраїнських літературних конкурсів. Кілька поезій українською та фінською мовами увійшли до фінської збірки «Divaani».

Віктор Єганов – співзасновник і екс-голова Товариства українців у Фінляндії, активіст-волонтер фінських доброчинних організацій, які допомагають Україні. Після презентації частину накладу збірки автор передав для воїнів АТО (через ГО «Громадянський Корпус») і для обласних бібліотек України (через Міністерство культури України).

Тримаю в руках збірочку поезій, яка в самій своїй назві криє щось віддалене від наших реалій і водночас наповнене до щему близьким духовним зв’язком. Її автор – Віктор Єганов – багато років поспіль живе і працює геріатром у Фінляндії. В Гельсінкі він відомий як українець, який добре знається на своїй рідній культурі та історії. З перших днів проживання у чужій країні не мав ані перешкод, ані проблем із тим, щоб розповідати своїм друзям та знайомим про Україну.

З цього він і розпочинає вступ до світу свого поетичного замку, який зветься «Всім, хто має в душі вишиванку». Нині українців, як кажуть, вишиванками не здивуєш. А от для людини, яка живе і працює далеко від рідної землі, вона, ця наша вже «засалена» і «дозволена» вишиванка, є своєрідним оберегом та духовним місточком між свідомістю патріота та емігранта.

Та, заглибившись у світ думок і переживань автора, можна забути про ці надумані грані. Вони просто недоречні, бо йдеться про людину не лише обдаровану, але й сильну та досить глибоку у своїх переконаннях. Інакше б син газетярів, українець із козацького роду приморських скіфів, лікар і мистецтвознавець за освітою – не вибухнув би такою магматичною словесною силою, яка накопичилась у його матриці протягом усього життя і додала особливої ваги подарованому пращурами інтелекту.

Вірші Віктора Єганова не можна охарактеризувати однозначно, адже вони віддзеркалюють світ його буття в усій багатогранності. І сам він почав свою першу збірку зі слів, що стали назвою поезії: «Я знаю, що життя – не сад утіх». Як, власне, і все те, що обізвалося поетичним словом автора.

* * *

Я знаю, що життя – не сад утіх,
Що час крадуть турботи хижороті,
Що ми, як тріски у водовороті,
На хвилю втілені у крові й плоті…

Але, мій друже, не живи наспіх,
Якщо, звичайно, ти не у цейтноті…

І поки час не станув, ніби сніг,
Злети на крилах здібностей своїх –
Орла найкраще видно у польоті!

Стань Брамсом,
Гейне,
Мунком,
Паваротті…
Здивуй мене!
Здивуй себе!
Здивуй усіх!
Забудь про той убогий серіал.
НЕ варто тратить часу на блокбастер.
Зроби щось дивне!
Ти ж у чомусь –
Майстер.
Я певен: в тебе є потенціал.

Створи, змайструй…
Із фарб,
Із нот.
Із літер…
Таке, щоб ані часу плин,
Ані вогонь не витер,
Або коштовного вина з півсотні відер.
Зроби погоду,
Вирости кристал…
В якомусь сенсі ти –
Всесвітній лідер!
Заснуй сільськогосподарський журнал…
Створи в мережі якісний портал.

Знайди у собі схований талан.

Свідомо подаю лише початок цього дидактичного опусу, яким автор окреслює всю широту своєї уяви про місію кожної людини у цьому світі.

Отакий він – наш земляк Віктор Єганов, душа якого в Україні, бо ані днини не проходить без співпраці з тамтешньою українською спільнотою, яку він згуртував і організував на допомогу в скрутні часи.

Лариса БЕЗСМЕРТНА, «Культура і життя»



Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар