Коли кераміка стає мовою душі

0510
Коли кераміка стає мовою душі ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Самобутня, оригінально виразна й чуттєво натхненна – талановита художниця-керамістка Ірина Марко нині карбує окремішню стезю в сучасній українській кераміці. 28 лютого 2017 року мисткиня зустріла 50-ліття.

Художниця належить до потужної когорти львівських митців. Першими сходинками її творчого становлення були: відділ художнього оформлення Донецького державного художнього училища (1986), потім – відділ художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва (1993, нині – Львівська національна академія мистецтв). Свого часу Ірина Марко працювала у творчій майстерні Львівської експериментальної кераміко-скульптурної фабрики. Архівні матеріали ліквідованого підприємства досі зберігають розроблені нею ескізи форми та декору глиняних виробів. Нині мисткиня творить у власній майстерні.

З 1987 року художниця-керамістка почала експонувати роботи на всеукраїнських та міжнародних виставках. Твори Ірини Марко слугують окрасою провідних музеїв України, а також приватних колекцій України, США, Європи, Японії.

Окрема сторінка її творчості написана в Опішному – найвідомішому гончарному осередку України. З нагоди ювілею мисткині у виставковому залі Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника українського гончарства відкрилася виставка творів кераміки, що презентує творчий доробок Ірини Марко з музейної колекції. Експозицію формують роботи, представлені під час національних виставок-конкурсів художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (2010–2013) та ІІ ІНТЕРСимпозіуму кераміки в Опішному «2011: 11х11» (2011).

Авторський стиль майстрині вирізняється особливим сприйняттям навколишнього світу. Глина в її руках перетворюється на філософську матерію, у якій вона втілює власні світоглядні міркування. У композиції «Серпень», яка здобула ІІІ Премію «КерамПІКу в Опішному!» 2011 року, Ірина Марко майстерно поетизує художньо-виражальними можливостями глини, ангобів та кольорових полив, засвідчуючи відкритість світові, – широчінь своєї душі.

Посудина «Візерунки», представлена на виставці, – володар спеціального диплому «За декоративність» ІІ Національної виставки-конкурсу художньої кераміки «КерамПІК у Опішному!» (2010). За задумом авторки, декор форми символізує візерунки долі на долонях людини: «Тиха розмова, магія слів, сміх і шепіт, погляд, що запам’ятався на тисячу літ, – це візерунки душ. День, осяяний сонячним промінням. День, ніби закреслений смугами дощу. День, утаємничений маревом туману. День, у якому з’являється щось дуже особливе і найочікуваніше, – це візерунки життя».

У роботі «Гарбузова пара» мисткиня вдається до медитації – у формі, декорі, трактуванні ідеї: «Обпалена південним сонцем, спрагла земля степу виколисала гарбузову планету – жовто-помаранчеве диво. Два гарбузи, вкладені в кошик, – як підсумок, крапка наприкінці твору, яким довго жив. Це як риска, після якої лишається білий степ твого життя».

Ірина Марко належить до тих митців, яким відкрилася таїна глинотворчості. Сягнувши «зеніту» лише в земному вимірі, вона творить своєрідні «талмуди» сприйняття Світу – на сьогодення і покоління майбутніх…

Жанна РІЗНИЧЕНКОінформаційна служба Національного музею-заповідника українського гончарства



Попередня публікація розділу Зберігаймо народне надбання
Наступна публікація розділу Відбулося засідання оновленого складу Музейної ради

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар