«Мільйон парашутиків»:анатомія добра

02035
«Мільйон парашутиків» або анатомія добра

11 вересня у рамках ХІХ Міжнародного фестивалю «Мандруючі зірки» у Культурному центрі «Ліра» театр МІСТ презентував виставу Неди Нежданої «Мільйон парашутиків». Сам же театр відкриває свій сезон у жовтні.

«Мільйон парашутиків» (постановка Юлії Гасиліної, декорації – Дмитро Левенко, костюми – Євгенія Набока) – моноп’єса зі стереоефектом. Принаймні саме так зазначено автором драми. І дійсно музичний супровід влучно і тематично доповнює дію, що відбувається на сцені.

На тлі – стилізована під сорокові роки минулого століття кімната, стоїть патефон, металеве ліжко, висять вінтажні сукні, а на стіні ­– старі світлини. У такому антуражі головна героїня, яку грає Галина Пекна, дає зріз строкатого жіночого внутрішнього світу, при цьому намагається зрозуміти і «розкодувати» саму себе. Перед нами постає чимала кількість іпостасей, які знайомі кожній особі слабкої статі: жінка-дитина, жінка-донька, жінка-сестра, жінка-дружина, жінка-коханка, жінка-мати, жінка-жертва, жінка-фантазерка. У виставі ці іпостасі належать не тільки живій героїні, а ще її родичкам з потойбіччя.

«Мільйон парашутиків» поєднує екскурс в історію та екскурс у невичерпну фантазію жінки, романтизм, чуттєвість, артистичність її натури. Для чоловіка перегляд вистави може стати спробою зрозуміти мережку емоцій, систему парадоксів. Недарма ж кажуть, що у серці жінки сходяться всі протиріччя.

У виставі порушується тема часу. «Що б ми робили в свій останній день?» - ключовий меседж до аудиторії. Героїня п’єси каже, що в останній день всі табу втрачають сенс. А можливо наші табу та постійні відтермінування мрій забирають у нас відчуття насолоди моментом? Можливо, ми занадто віримо у завтра, забуваючи про сьогодні, чи віддаємо завеликий аванс довіри майбутньому, не значи,чи точно воно настане…

Режисер вистави Юлія Гасиліна каже: «Все починається з убивства любові. Тобто любов – це рушійна сила, яка дає життя, зупиняє війни та запалює світло всередині людини. Тому її має бути багато, треба зберігати ці вогники в серці. І «парашутики» - прояв любові до майбутнього і пам’ять про тих, хто дарував нам в житті світлі моменти».

Ось і відповідь на те, як насолоджуватись миттю і життям у теперішньому часі. Любов як сяйво, яке освітлює наш життєвий шлях і зараз, і в майбутньому. Головне – не загасити його в собі.

Лілія Тарин

Фото Аркадія Монастирського



Попередня публікація розділу British Council Ukraine оголосила імена фіналістів конкурсу Taking the Stage
Наступна публікація розділу Сьома подорож КХАТу

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар