«Моя зоря – козацтво»

0974
«Моя зоря – козацтво»

У Збаразькому замку, що у Тернопільській області, експонується унікальна виставка різьблених робіт заслуженого майстра народної творчості України Володимира Лупійчука.

Цього скромного, інтелігентного чоловіка уже немає серед нас, але він залишив по собі величезну спадщину. Перед нами – ціла плеяда козаків у різні моменти свого буття: на відпочинку, в поході з бойовими прапорами, під час прощання з дівчиною, поранення в бою… Тут і герої творів Шевченка, а кожна скульптура підписана рядками його безсмертної поезії. Є на виставці у Збаражі й кілька дуже цікавих скульптурних портретів Кобзаря, різьблені твори на вільну тему, як-от «На Івана-Купала». Дівчата танцюють біля купальського вогнища – і в тій різьбі відчувається динаміка їхнього руху.

Творчий доробок майстра багатий і на історичну тематику: він зображає Данила Галицького, Устима Кармелюка, козака Мамая; літературна частина представлена Лесею Українкою, з її безсмертними Мавкою та Лукашем, Іваном Франком. Робіт у митця дуже багато. Ті, що експонуються нині у Збаражі, належать музеєві, частина є власністю сина Володимира Лупійчука Віктора, теж майстра-різьбяра. Він передав ці роботи для тривалого експонування у Збаразькому замку.

У другому експозиційному залі разом з творами Володимира Лупійчука виставлені й інші різьблені роботи тернопільських майстрів. Деякі належать учням Георга Пінзеля, котрий тривалий час жив і творив на Тернопільщині, і є одна робота – ангелик з крилами – різця самого Пінзеля. Про це тепер уже говорять із 97-відсотковою впевненістю, бо після того, як на горищі старої церкви в селі Залужжя знайшли цю скульптуру, скликали цілу наукову конференцію. Дослідники творчості видатного скульптора стверджують, що це – його робота.

Дух Пінзеля, його творчості – живе на Тернопіллі. Про це свідчать і витончені різьблені роботи Володимира Лупійчука, простого чоловіка, який народився і виріс у звичайній селянській родині в місті Волочиську. Вчився у Львові, в художньо-промисловому училищі. По закінченні його скерували на роботу до Тернополя – на будівництво. Бажаючи вдосконалюватись, вступив до будівельного технікуму. Працюючи, він уже в ті віддалені від нас радянські часи різьбив свої скульптури. Тема його робіт – українська історія, козаччина – була не на часі в ті роки, тож майстра тривалий час ігнорували. Попри все, він брав участь у різних колективних виставках, згодом організовував персональні, а їх за творче життя в нього було понад двісті.

Твори цього непересічного майстра нині експонуються у багатьох музеях України і закордону, зокрема в Канаді; кращі роботи відзначені багатьма грамотами, дипломами. Володимир Лупійчук – лауреат Шевченківського фонду, премії імені Володимира Винниченка, а 2002 року йому присвоєно звання «Заслужений майстер народної творчості України».

У 1980-их роках він підтримав процес відродження українського козацтва, входив до ініціативної групи зі створення козацького товариства у місті Тернополі, був крайовим отаманом Тернопільщини, мав козацьке звання «генерал-хорунжий». В. Лупійчук нагороджений лицарськими відзнаками-хрестами «За сприяння у відродженні українського козацтва» – І, ІІ і ІІІ ступенів; орденом «Козацька доблесть» ІІІ ступеня; орденом Дмитра Вишневецького – за активну участь у державотворчих процесах, відродження козацьких традицій та активну громадську діяльність на благо розбудови України. Останні роки свого життя був головою Ради старійшин українського козацтва.

Надія ПАСТЕРНАК

Фото автора



Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар