Нові горизонти

034
Нові горизонти ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Про вектори діяльності столичного Малого театру – у розмові з новопризначеним художнім керівником Дмитром Весельським.

Історія Українського малого драматичного театру розпочалася 1989 року, коли він був створений при Українському відділенні ВТВО «Союзтеатр» за клопотанням Спілки театральних діячів України (згодом перейшов у підпорядкування Головного управління культури міста Києва).

Засновником, художнім керівником і директором театру до середини 2016 року була театрознавець, народна артистка України Валентина Кімберська. За час її правління основна місія театру звучала так: пропаганда творів української сучасної та класичної драматургії, проведення активної діяльності з відродження української національної культури та рідної мови, першопрочитання творів українських письменників.

Тож у репертуарі йшли вистави за творами Івана Франка, Івана Карпенка-Карого, Лесі Українки, Олександра Олеся, Михайла Старицького, Анатолія Крима, Тетяни Іващенко та інших авторів. Над постановками працювали заслужені діячі мистецтв України Михайло Гіляровський і Володимир Судьїн, народний артист України Сергій Лизогуб, заслужений артист Росії Петро Бойко, а також Микола Яремків, Євген Курман і Вахтанг Чхаїдзе.

Цього року за результатами конкурсу на заміщення посади керівника Малого театру його новим керманичем став молодий режисер Дмитро Весельський. Два роки тому він здобув освіту в Національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого (керівники курсу – Едуард Митницький і Андрій Білоус), а нині працює там викладачем.

Три вистави режисера йдуть на сцені Театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра («Даринка, Гриць та Нечиста сила» Вадима Бойка, «Сімейні сцени» і «20 років без повітря» Ганни Яблонської) та одна в Молодому театрі («Поступися місцем!» Віни Дельмар).

Дмитрові лише 24 роки, тож нині він наймолодший художній керівник столичного театру. Про його програму, з якою переміг на конкурсі, подальші плани і перспективи театру – далі у прямій мові.

Про Малий театр

Програма, яку я запропоновував на конкурсі, не була надскладною. Формуючи її, відштовхувався від самого Малого театру: конкретних умов, у яких він працював раніше і працює зараз. Зокрема, я зауважив, що 27 років театр не мав власного приміщення. Колектив показував одну-дві вистави на тиждень на орендованому великому чи камерному майданчику Молодого театру.

Цільовою аудиторією Малого театру були школярі та студенти. Неодноразово колектив організовував покази казок для дитячих будинків, шкіл-інтернатів для дітей-сиріт, дітей із багатодітних та малозабезпечених сімей. Заклад співпрацював зі Спілкою письменників України та брав участь у програмі Всеукраїнської асоціації пенсіонерів. Жодної зовнішньої реклами на загал не давали, на відкриту касу театр не працював.

Тільки на початку минулого року в Малого театру з’явилося власне приміщення за адресою вул. Олеся Гончара, 33. До того всі свої реквізити, декорації та костюми колектив зберігав у підвалі на Прорізній. Зазвичай у понеділок, коли вихідний день у Молодому театрі, працівники вручну переносили все потрібне для вистави і ввечері показували її.

Репертуар упродовж 28 років періодично змінювався. Мені випала нагода навіть переглянути відеозаписи деяких вистав. Із театром співпрацювали такі відомі актори, як Тетяна Стебловська, Юрій Потапенко, Наталя Озірська, Олександр Безсмертний, Олександр Галафутник.

Вистав було багато, час від часу з’являлися нові. Переважно це українська класика зі шкільної програми: «Гроші» за п’єсою Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч», «Мати-наймичка» Івана Тогобочного за однойменним твором Тараса Шевченка, «Пошилися у дурні» Марка Кропивницького. Остання прем’єра – «Мартин Боруля» Івана Карпенка-Карого. Лише її створили на новому майданчику, а решту постановок потрібно адаптувати.

Репертуарний театр

Я переконував комісію, що в цьому приміщенні є чимало плюсів: воно розташоване в центрі міста, опалюване, містить багато вільного простору для цікавих мистецьких проектів. Приміром, для проведення літературних вечорів, лекцій, семінарів тощо не потребує суттєвих змін чи спеціального приготування. Отож я планую максимально використовувати кожен його квадратний метр. Уже зараз ведемо переговори з організаторами таких творчих заходів, тож найближчим часом чекайте анонсів.

Основа моєї програми – це перетворення Малого театру на повноцінний репертуарний театр. А для цього потрібна відповідна кількість вистав, тобто розширення репертуару. Тож я пропонував нові прем’єри, які органічно вписуються в цей простір. Режисерів, які подають заявки на постановку, прошу не просто пропонувати матеріал, а давати чіткий план-рішення щодо його реалізації в наших умовах. Тому спершу запрошую їх оглянути сценічний майданчик.

Найближчим часом почнуть роботу над постановками заслужений артист Анатолій Тихомиров, Ілля Пелюк і Сергій Корнієнко. Домовляюся щодо співпраці з відомими й молодими театральними режисерами, зі студентами Національного університету імені І. Карпенка-Карого та Київського національного університету культури і мистецтв. Налаштований на те, щоб давати змогу показувати на нашій сцені дипломні роботи випускників акторських і режисерських курсів.

Мені як режисеру теж уже дуже хочеться репетирувати, однак поки мушу розібратися з документацією та організаторськими питаннями. Друзі-режисери Ілля Пелюк та Сергій Корнієнко, а також багато моїх студентів з університету допомагають розв’язувати всі проблеми.

Актори. Команда

Однією з важливих позицій у моєму плані було максимально залучати акторів саме Малого театру. У штаті їх тринадцятеро. Вікові категорії різні: від 21-го до 70 років. Усі актори спраглі до роботи, тож сподіваюся на їхній творчий потенціал. Тільки якщо нам не вистачатиме виконавців, ми будемо запрошувати когось зі сторони.

Незалежно від посади, усі працівники, так само як і я, беруть участь у всіх процесах театру, не цураючись ніякої роботи. Усі розуміють, що театр, за великим рахунком, заново розпочинає роботу. Що нам усім треба стабілізувати ситуацію, стати на колію, а тоді вже можна говорити про чіткий розподіл обов’язків і прав. І поки що нам вдається командна робота.

Маємо кілька вільних посад. Приміром, нам дуже потрібний гример. Тож шукаємо творчих та ініціативних працівників, які хотіли б укладати свою енергію у створення й розвиток театру. Вони можуть бути досвідченими чи молодими – немає жодних обмежень щодо вікової категорії та рівня підготовки. Ми відкриті до будь-яких цікавих мистецьких пропозицій.

Перші кроки

Нам необхідно з нуля створити зовнішню рекламу по місту та в інтернеті, вибудувати брендинг, піар-компанію, налагодити білетне господарство і роботу з глядачем, створити сайт, оновити й осучаснити роботу театру загалом.

Театр фінансується з бюджету міста. Ми існуємо на таких самих умовах як, наприклад, театр «Золоті ворота». Плануємо під конкретні проекти шукати партнерів, меценатів і спонсорів, які нас зможуть підтримувати.

Дякуємо Театру юного глядача за стільці для глядацької зали. У ній тепер 46 місць. Маємо право на 49 глядачів, однак три стільці просто поки не вмістилися. На майбутнє ще треба подумати про підвищення останніх рядів. Бажань замінити, удосконалити, покращити, довести до ладу – так багато, але на все свій час.

Вікторія КОТЕНОК, "Театрально-концертний Київ"

 



Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар