За і проти ста відсотків…

0783
За і проти ста відсотків… ― Новини культури України  - Медіа-портал "Культура"

Законопроект, ухвалений у першому читанні ВРУ, який передбачає 75 % україномовного продукту на телебаченні, можна поки що розглядати як явище… дуже суперечливе і досить оригінальне. Адже тема «українізації українців» – гідна щонайменше уваги Книги рекордів Гіннеса чи хоча б Семи чудес України. Погодьтесь, немає у світі країни чи нації, яка страждала б від головного болю через свою ідентифікацію чи мовну проблему такого рівня. А ми мучимося над цим уже чверть століття державної незалежності і не втямимо та не насмілимося вирішити все раз і назавжди, принаймні мудро і розумно.

Стосовно самого законопроекту, варіанти якого запропоновані, можна сказати лише одне: українська законотворча казуїстика – явище непереможне, й озвученого питання – це стосується теж. Але критикувати цей закон немає сенсу, адже він, за словами самих законодавців, є лише першим кроком до вирішення проблеми «українізації» телепростору.

А от роздуми на цю тему нині ще на часі, адже до другого читання, кажуть, «як до Москви пішки». В інформаційній війні, треба зізнатися чесно, ми вже далеко не на перших позиціях, бо таки ж ніяк не втямимо просту істину, що риба гниє з голови, інших варіантів природа ще не вигадала. Тож з голови нас і «закатали» – як націю – майже «під асфальт». І лише Бог знає, як нині звільнити з-під нього українське питання ідентифікації держави.

Та, як любили повторювати наші предки, «казали Боги, щоб ви помогли»… І ми пробуємо поглянути на цю тему з точки пропозицій, висловлених не народними депутатами – авторами законопроекту, а тими з них, які не мають прямої причетності до цього «явища», однак уявляють, як може бути краще. Про «стовідсотковість» українського мовного продукту надихає помріяти хоча б ситуація, яка нині запанувала у вітчизняному радійному просторі. Адже скільки було розмов і криків стосовно того, що не буде чим наповнити, якщо тільки українське, що він буде не якісний – цей продукт. Нині ці істеричні заяви самі собою зникли, бо практика свідчить про зворотнє. То чому б не почати те, що повинно було статися ще 25 років тому, відразу після здобуття незалежності? Ми все танцювали той модний танець «крок вперед і два назад» і дожились до того, що маємо 75 % реального російськомовного телепродукту.

І тут виникає питання про радикальну заборону російських телеканалів. Зрозуміло, що будь-яка заборона викликає одну реакцію – агресію і спротив. То чому ж перед тим, як насмілитися забороняти, не подумалося, що саме присутність «агресорських» телеканалів може сприяти виявленню адекватності у мисленні населення України.

Не думаю, що найлютіші шовіністи і русофіли змогли б довго протриматись у своєму спротиві проти такої відвертої й агресивної брехні, яка ллється з екранів на їхні запліснявілі мізки щодня. А нині технічний прогрес уможливлює моніторинги затребуваності каналів таких «брехотворців» на всіх рівнях. Тож чому не запропонувати революційний прорив у цьому питанні і не додати до 75 запропонованих у законопроектах відсотків ще всього 25?

Боїмося, бо це «може боляче вдарити…» По кому і по чому? Коли внаслідок недолугості мислення «світлоголових законотворців» маємо лише агресію у ставленні до цих проблем і причинно-наслідковий зв’язок у подальших «піррових перемогах» у царині підвищення рейтингу українського телебачення. Адже, як євреї кажуть, не шкодуйте заварки, коли хочете, щоб чай допоміг прокинутись і ожити організму. Так і в цьому питанні: треба не шкодувати коштів на підвищення всіх рівнів можливостей українського телебачення. Бо загублений розум русифікованого українця потребує лише одного – дрючка в руки, і ковбасою заїсти душевний біль відлучення від «мамки Росії». А це – дуже симптоматично, і не шкідливіше, ніж поради від людей «з натовпу», які не дивились, не захоплювались і не полюбили всім серцем та душею лушпайки російської пропаганди.

Оприлюднюємо коментарі народних обранців щодо цього законопроекту.

Андрій Іллєнко (позафракційний):

– Цей законопроект абсолютно правильний, адже про «стовідсотковість» говорити безглуздо, бо такий варіант ніколи не буде схвалений цим парламентом. У законопроекті все збалансовано і продумано – в сенсі його відповідності до думки політичних сил саме у Верховній Раді.

Ігор Гаврилов (народний депутат ВР ІІІ скликання; політолог, громадський діяч, журналіст):

– Як мрія про український інформаційний простір – таке можливо. Треба мріяти, бо часто те, про що ти думаєш, збувається… Але ми вже так запізнились із вирішенням цього питання, що нині повинні радіти тому, що телебачення, за умови схвалення цього закону в другому читанні, може бути українським на 75 %. А ще потрібно дуже багато попрацювати над якістю цього наповнення.

Оксана Білозір (фракція БПП):

– Це не просто добре, а чудово, що питання починає вирішуватись. Ми трохи запізно затвердили цей законопроект у першому читанні, але саме 75 % – оптимальна норма для цивілізованого вирішення проблеми. Ми не можемо зациклюватись лише на своєму, а повинні ще й збагачуватись тим, що маємо. У нас проживають представники різних національностей, і ніколи не потрібно забувати про те, що вони також є носіями своєї національної культури і потребують інформаційної, зокрема, й телевізійної підтримки. Тож скоро ви переконаєтесь у тому, що цей варіант законопроекту є продуктом збалансованої думки, яка відповідає реаліям нашого життя.

Андрій Лозовий (фракція Радикальної партії):

– Сто відсотків!? Про таке можна лише говорити і мріяти, але це неправильно, адже в цьому питанні все не так просто, бо ми вже й так пасемо задніх в інформаційній війні. А ці розмови про «стовідсотковість» нинішнього українського телебачення – утопія. Бо хай би ми на 75 % вирішили свою проблему, а потім уже можна і про 95 % мріяти, якщо така затребуваність і звичка дивитись телевізор, який не лише мовить, але й показує українське, стане нормою життя українців. В цьому варіанті законопроекту – все досить логічно та виважено, і він має шанс бути ухваленим ще цим парламентом і цього скликання. Дай нам Боже! Добрий почин і перший крок зроблено.

Олена Кондратюк (фракція БЮТ):

– Все буде добре, адже цей закон так довго чекав свого часу. Аж ніяк і нікого не може дискредитувати те, що 75 % телепродукту має бути українською мовою і, дай Боже, українського виробника. Ухвалення цього законопроекту у першому читанні – великий прорив і навіть заслуга тих, хто його творив, бо він з усіх точок зору – збалансований продукт команди професіоналів.

Микола Княжицький (Блок «Народний фронт»; автор законопроекту):

– Як я можу говорити про «недоліки», коли сам його писав? Якщо вони є, то нині вже до другого читання приймаються поправки. Поки що цей процес на стадії реєстрації, але всі зауваження до схваленого у першому читанні – ми взяли до уваги; зараз працюємо над тим, щоб вони були відображені в остаточному варіанті, який подамо на друге читання. Повірте, в цьому законопроекті все продумано, а головне – прораховано до найдрібніших деталей, і він має шанс бути ухваленим.


Леся САМІЙЛЕНКО, "Культура і життя"



Попередня публікація розділу IV Міжнародний фестиваль українського театру
Наступна публікація розділу Євген Букет: «Ми прагнемо відкритості»

Маєте запитання?

Запитуєте - відповідаємо. Напишіть тут Ваше запитання і ми радо поінформуємо Вас про те, що Вас цікавить!

Введіть цифри, які зображені на малюнку

code

Коментарі

До цієї публікації коментарів немає...

Написати коментар