У Львівській національній опері відбувся конкурс на вакантні посади артистів балету. Почесним гостем конкурсу був знаменитий український хореограф, художній керівник театру Kyiv Modern Ballet Раду Поклітару. Він розповів ZAXID.NET про те, як уявляє собі сучасний танець, про те, чому модерні постановки на класичних сценах є важливими та про враження, які змушують повертатись у дитинство.
Про враження, що повертають у дитинство
Я завжди переживаю, що з роками ми втрачаємо найголовніше – відчуття новизни, відчуття радіти якимось речам. Раніше просто вигляд моря після зими, коли приїжджаєш на море влітку – захоплювало подих й хотілось плакати, і сміятися, і дуріти. Зараз цього немає, тому що вік і ми вже, на жаль, не діти. Але гра на органі у Львівському органному залі було для мене тим враженням, яке заставило відчути себе дитиною. Я одночасно відчував себе і дитиною, і богом. Це надзвичайно!
Раду Поклітару у Львівській опері (фото Стефанії Олійник)
Про карантин та нові вистави
Як і будь-яка нормальна людина я не люблю, коли обмежують мою свободу. Я дуже скептично відношуся до всієї цієї історії з короновірусом. Не буду приховувати: в мене є здогадки, що ми дізнаємося всю правду через деякий час. Але поки ми її не знаємо, доти просто «не можна» і все.
Що стосується творчих справ, в першу чергу хочу сказати, що ми старалися все–одно працювати в карантин. В мене є камерний театр – Kyiv Modern Ballet, там усього 22 артисти. Тому це зробити простіше: камерний театр і дуже великий балетний зал – ми дотримувалися дистанційних норм.
Ми доробили виставу, що має назву «9 побачень» на музику Шопена. Це камерний балет – танцює пара і ще одна виконавиця. Ми її підготували до того стану, що «одягаємо», робимо світло та випускаємо у світ. Вистава практично готова.
Велика робота була здійснена над проєктом, прем’єра якого, я сподіваюся, відбудеться 21 жовтня. Це балет «Маленький принц» на музику Моцарта та української автентичної колискової пісні у виконанні Марії Пилипчак – нашої чудової співачки і збирачки фольклору. Я з великою повагою ставлюся до цієї людини, яка зробила дуже багато для збереження та популяризації справжнього українського фольклору.
Про нові обличчя у балеті Львівської опери
На конкурс вакансій у складі балетної трупи Львівської опери приїхав членом комісії мій друг Артем Шошин. І я подумав, чому я не можу піти, мене ж пустять? Мене пропустили, і я з великим інтересом та задоволенням подивився на молодих виконавців, які переглядалися у Львівську оперу до складу балетної трупи: хтось на підвищення категорії, хтось прийшов в театр вперше. Це завжди цікаво! Я у себе в театрі люблю кастинги, мене це завжди веселить. Вони вливають нову кров у театр, і це завжди добре!
З усіх артистів, які були на кастингу 29 липня, я знав тільки двох. Це, впершу чергу – Ілона Кравченко, чудова балерина, яка довгий час пропрацювала у мене в театрі, потім вона вибрала своїм творчим шляхом класичний балет, адже вона має балетну академічну освіту. Я ще не знаю результати конкурсу, але я думаю, якщо Ілону Кравченко візьмуть в склад балетної трупи Львівської опери – це буде чудовий вибір! (За результами конкурсу Ілона Кравченко перемогла та приєдналася до трупи Львівської опери – ред). Бо вона людина з хорошою балетною освітою, що пройшла через жорна сучасної хореографії у моєму театрі, тобто вона різносторонньо розвинута і дуже красива дівчина.
Я також маю великі надії на новий етап в житті львівського балету з приходом художнім керівником балету Львівської національної опери мого знайомого – колись він був для мене в дитинстві «дядько Андрій» – Андрія Юрійовича Мусоріна. Я можу сказати, що це бездоганний вибір, адже він різносторонній професіонал. Це людина, яка зіграла важливе значення в моєму житті. На самому початку моєї творчої діяльності, Андрій Юрієвич активно запрошував мене в Одесу, і ми там спільно здійснювали вистави. В той період мені це допомогло, для мене це був великий крок вперед. І я дуже сподіваюся, що з приходом Андрія Юрійовича почнеться новий етап у театрі і пишно розцвіте Львівський балет.
Про баланс між класикою і сучасним репертуаром
В нашій країні в академічних театрах опери та балету – у Львові, Одесі, Дніпрі, Харкові, Києві та у Київському муніципальному театрі для дітей та юнацтва (ще був Донецький, але зараз його немає в сфері нашого впливу). – відсоток сучасного репертуару помітно менший, ніж в інших театрах Європи. У всіх театрах, які є знаковими «метеостанціями» для встановлення погоди в балетному світі – у них відсоток сучасного репертуару набагато більший.
Якщо чесно, я абсолютно балетна людина, просто так склалася доля, що я займаюся сучасною хореографією. Я хореограф цього часу, тому я вважаю, що хореограф нашого часу повинен говорити сучасною мовою, а не часів Бальзака і Мопассана. Тому я займаюся сучасною хореографією, але дуже добре розуміюся в класиці, і я абсолютно впевнений, що чим багатшою є афіша сучасного танцю в будь–якому академічному театрі опери та балету, тим краще ці ж артисти танцюють потім класику.
Про розуміння публікою сучасної творчості
На мій погляд, не потрібно нічого пояснювати чи роз’яснювати публіці. Потрібно створювати якісні сучасні вистави. Новаторська творчість не була сприйнята одразу. Практично уся класична музика, яку ми маємо, на початку своєї появи була новаторською, а пройшов час – вона стала класикою. Треба створювати хороший продукт і публіка прийде в театр.
На головному фото – вистава «Лебедине озеро» у театрі Kyiv Modern Ballet
