Прокл Плакальник є народною святковою подією, яка щороку відзначається 25 липня. Щорічно православна церква і віруючі люди в цей день згадують справжніх святих, які перенесли великі муки. Ними були Прокл та Іларій, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Якщо зануритися в давню історію, то в цей день зазвичай випадають масштабні опади дощів, які перетворювалися в рясні роси. Тому з часів Русі Прокла прозвали Плакальником. Він був родом з самого Каліпта і жив в 1-2 століттях. Коли владний імператор-язичник Траян організував християнські переслідування, то першим був узятий під варту Прокл.
Правитель того часу доклав всі наявні у нього сили, щоб Прокл зрікся віри в Христа, але змучений християнин залишився наодинці зі своїми переконаннями. Набравшись сміливості, він запевняв правителя, що рано чи пізно йому доведеться повірити в єдиного Бога.
Тоді Прокл насильно був прив’язаний до воза-колісниці, і йому доводилося бігти за нею на швидкості. Весь знемагаючи від болю і втоми під час шляху йому залишалося одне — молитися всім Всевишнім. Сили Господа намертво зупинили рухому колісницю. Ніхто не здатний був зрушити колісницю навіть з місця. Це тривало до тих пір, поки правителем не була підписана хартія з християнським сповіданням.
І на цьому правитель не зупинився. Він наказав прив’язати його до стовпа, щоб прилюдно виконати страту. Воїни не бажали виконувати накази і вмовляли мученика скоритися, щоб зберегти своє життя. Однак Прокл наполягав на виконанні наказу.
У цьому нещасливому місці опинився племінник Прокла на ім’я Іларій. Обіймаючи рідного дядечка, він так само стверджував, що він справжній християнин. Тоді його теж затримали. В ході жорстокого суду він з чистою совістю пишався своєю вірою. Зрештою був так само засуджений до смертної кари. Їх двох поховали в єдиній могилі.
Традиції та обряди
У цей день вся вода дана природою має цілющі властивості. Нею можна вилікуватися від будь-яких захворювань, та ось ніколи сільським жителям в цей час хворіти. До цього дня необхідно сіно підібрати, щоб воно не намокло і не зіпсувалося. У деяких селах починався час жнив. Ще росу сприймають, як сльози Луки. Так і говориться: “Ранкова роса — добра сльоза. Прощаючись з ніченькою, луг вмивається”.
У давні часи поява роси сприймалася не тільки як ранкові крапельки водиці. У народі вважалося, що такий нічний прояв результат взаємної дружби двох головних стихій — землі і води. Легенди розповідають, що поява роси схожа на напівптицю-напівдіву, яка через тугу рветься повернутися на землю в колишньому людському образі.
У деяких околицях вважали, що опади роси мають цілющу силу і вмить допоможуть тим, хто часто застуджується. Для цього необхідно було просто пройтися по камінню і траві. Християни водяні крапельки, що утворилися на траві, називали сльозами самої Богородиці.
На Русі свято шанували ще один звичай: рано вранці народ виходив в поле, покривав поверхню з росою лляною тканиною і чекав, поки вона набереться вологою. Потім вся роса віджималася в глиняний посуд і зберігалася в будинку. Люди вважали, що цілюща роса запобігає від очних хвороб, бореться з безсонням, а також оберігає від людського псування і пристріту.
Знахарі завжди радили в літній липневий день вмиватися природними крапельками і протирати проблемні місця біля очей. Предки свято вірили в те, що такий ритуал наситить людський організм красою і незвичайною силою. Дощова вода на Прокла володіла такими ж властивостями, що і роса. У разі якщо йшов дощ, то обряди проводилися із зібраною дощовою водою.
Прикмети
- Великі опади роси і найсильніший ранковий туман провісники ясної і сонячної погоди в найближчому майбутньому.
- Збереглася нічна роса — будуть грози.
- Поява жовтого листя свідчать про настання ранньої осені.
- Луки вкриті численною росою — буде щасливий рік.
- Лісів не бачити через туман — до дощової погоди.
- Якщо вранці роса відсутня, то погодні умови значно зіпсуються.
- 25 липня роси немає навіть в низинах — бути біді.
