Марина з Лазарем — слов’янське свято, яке відзначають щорічно 30 липня (17 липня за юліанським календарем). У православ’ї це день пам’яті і поваги великомучениці Марини Антіохійської і преподобного Лазаря Галісійського, інформує Ukr.Media.
У цей день в небі часто можна спостерігати зірниці — відблиски далеких гроз. Існує легенда про те, що колись дочка морського царя покинула рідну стихію заради життя серед людей. Відтоді цар сердиться, а особливо сильно в день її народження. І небесні сполохи — іскри з царського тризуба.
За іншою легендою Марина є сестрою Іллі-пророка. Але вона приховує від брата день його іменин, щоб він, святкуючи, не побив блискавками весь світ.
Історія свята
Марина жила приблизно в кінці III — початку IV століття. Це були часи гоніння християн. У віці 12 років вона прийняла хрещення. Її батько, будучи язичником, не зміг або не захотів зрозуміти віру дочки і вигнав її з дому. Марина прибилася до таких же гнаних, як вона. Кілька років вона жила в печері і пасла худобу. Одного разу її помітив правитель тієї області. Зачарований красою Марини, він запропонував їй стати його дружиною. Але дізнавшись, що вона християнка, зажадав відректися від віри. Марина відмовилася. Розгніваний правитель наказав схопити її і під тортурами домогтися зречення. Суддя корився, але тортури не допомогли зломити дівчину. На другий день її мук небо заполонило світло. Багато людей, що побачили його, увірували в Бога. А суддя злякався і наказав стратити Марину негайно. Їй було 16 років.
Нарівні з Мариною в цей день поминають преподобного Лазаря, який жив в X-XI столітті. Прийнявши християнство в зрілому віці, він 10 років прожив у монастирі святого Сави. Потім, пішовши з обителі, Лазар оселився на Галісійській горі. Незабаром навколо нього з’явилася християнська громада, з часом перетворилася в монастир. Лазар прожив довге життя і помер у віці 72 років.
Практично у всіх країнах Європи існують храми, присвячені великомучениці Марині.
У різних регіонах Марину називають то Марією, то Маргаритою. Це дивно, тому що походження і значення кожного імені відрізняються від інших. Такий факт можна пояснити тим, що достеменно невідомо, чи жила Марина насправді.
Традиції та обряди
Великомучениці Марині моляться про здоров’я — своє і близьких. Ті, хто працюють на землі, просять її не посилати блискавки, щоб зберегти урожай від вогню.
У колишні часи селяни в цей день не займалися польовими роботами, щоб не залучати блискавки до врожаю. Мисливці і рибалки вивішували на вулицю снасті — вважалося, що вони заряджаються енергією, і улов і здобич будуть багатими. У будинках побоювалися розводити вогонь і пекти хліб, щоб уникнути пожежі. У їжу вживали рибу і морські продукти. Марина вважається володаркою змій, тому, щоб не дратувати її, остерігалися брати в руки предмети, що нагадують змій (нитки, мотузки).
У цей день прийнято було проводити змови від хвороби, на приворот коханого, на добробут.
Прикмети
Свята Марина асоціюється з морем, грозами, з великою водою. По погоді на 30 липня судять про те, якими будуть осінь і зима. Якщо йде дощ, то і вересень буде дощовим. Гроза обіцяє часті зливи восени і хуртовини взимку. Ясний день обіцяє теплий сонячний вересень і холодну малосніжну зиму. Білі хмари з дощем говорять про швидку зміну погоди. Жаркий день і холодний вечір означають, що наступний день буде ясним.
Якщо ящірки ховаються в норки, скоро піде дощ. Неспокійна поведінка бабок теж говорить про швидкий дощ.
У цей день не можна довго дивитися на зірниці — це заняття загрожує сліпотою. Але поглянути все-таки варто. Якщо серед сполохів переважають блакитні, то можна очікувати хороший урожай горіхів.
Вважається, що кошенята і цуценята, народжені 30 липня, виростуть злими і кусючими.
Жінки, названі ім’ям Марина, не обов’язково красиві, але володіють загадковістю і особливим шармом, що робить їх більш помітними серед інших. Вони норовливі і честолюбні, часто конфліктні, тому сперечатися з ними буває небезпечно.
