Депутати Верховної Ради хочуть внести зміни в законодавство для того, щоб надати пільги книгорозповсюджувачам. Якщо законопроект приймуть, з 2023 року українські книгарні отримуватимуть державну субсидію на оренду приміщень, а юним українцям двічі видаватимуть сертифікати на придбання україномовної літератури. Щоправда, до книгарень є ключова вимога: їхня продукція має бути державною мовою. Автори законопроекту сподіваються, що це сприятиме збільшенню кількості україномовних видань, книгарень і витіснить з українського ринку російську книжку.
ZAXID.NET з’ясовував суть змін і всі «за» та «проти» таких нововведень.
@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1532630 {
padding-bottom: 56.21%;
z-index: 9;
}
.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1532630{
margin: 0!important;
}
}
Передумови
За даними статистики, в Україні в середньому одна людина купує менше ніж одну книгу на рік. Лише 8% українців читають книжки щодня, а загалом книгарень в Україні, за офіційними даними, лише 200 (у 1991 році було 3600).
2/3 книг, шо продаються на ринку, – російською мовою (приблизно 16 з 24 млн у 2019 році). При цьому більшість з них доставлена з Росії або надрукована в Україні підприємствами, афілійованими з російськими видавництвами.
Автори законопроекту сподіваються, що він дасть поштовх для зростання кількості книгарень, обсягу українського книжкового ринку та асортименту. Крім того, такі магазини зможуть відкривати й у невеликих населених пунктах.
«Метою прийняття законопроекту є стимулювання розвитку українського книжкового ринку як важливого фактору гуманітарного розвитку та національної безпеки. Для досягнення цієї мети передбачені в законопроекті механізми забезпечать зростання мережі книгарень, накладів та асортименту книг, переваження читання книг українською мовою на всій території країни, значне зменшення руйнівного впливу держави-агресора на український книжковий ринок», – зазначено у пояснювальній записці.
Суть законопроекту
Законопроект 6287 подав голова Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв та ще 63 депутати Верховної Ради. Він передбачає внесення змін до законів «Про видавничу справу» та «Про державну підтримку книговидавничої справи в Україні».
Є два ключові нововведення, запропоновані депутатами: державна субсидія на оренду приміщень для книготорговців та сертифікат на купівлю книг при народженні та у 14 років при отриманні паспорта.
Сертифікат становитиме 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2021 рік це 681 грн) та може бути використаний виключно для придбання книжкових видань державною мовою.
А книгорозповсюджувачі отримають право на державну субсидію для відшкодування витрат на оренду приміщення. Сума субсидії не може перевищувати вартість оренди, а також не може бути більшою за 20% суми доходу, отриманого з продажу книг. Законопроект також встановлює обмеження площі і вартості 1 м2 оренди з градацією відповідно до величини населеного пункту.
Субсидію зможуть отримати книгорозповсюджувачі, для яких роздрібна торгівля книгами в спеціалізованих магазинах є основним видом діяльності із 80% доходу від торгівлі книжками. А книжкові видання, які продаються, можуть бути лише українською, мовами корінних народів України (кримські татари, караїми та кримчаки), офіційними мовами Європейського Союзу.
Максимальний розмір субсидії на рік для однієї книгарні становитиме:
- від 54,5 тис. грн (для громад до 30 тис. населення);
- 435,8 тис. грн для більшості обласних центрів;
- близько 1,2 млн грн для Києва.
При умові схвалення Верховної Радою цього законопроекту, він вступить у дію після прийняття нового державного бюджету, адже на ці програми треба виділити кошти. Фактично він почне діяти з 2023 року. Сертифікат на придбання книг буде видаватися з 1 січня 2023 року. А надання субсидії – щоквартально з 1 квітня 2023 року. Хто зможе отримати субсидію, вирішуватиме Український інститут книги.
«Завдяки цим механізмам обсяг українського книжкового ринку має зрости втричі, асортимент – удвічі, а книгарень – у 4-5 разів. Причому по всій країні читатимуть переважно українською мовою», – зазначено у пояснювальній записці проекту.
Обговорення
Ті точки продажу, які торгують російськомовними книжками, не зможуть отримати субсидію. Їхню діяльність регулює закон про мову (не більше 50% таких видань від усієї продукції). Представники Асоціації видавців та книгорозповсюджувачів вважають, що упорядкування асортименту таких магазинів для отримання субсидії може призвести до втрати ними від 20-30% обігових коштів, і ця сума перевищуватиме розмір очікуваної субсидії.
Видавці активно обговорюють законопроект, хоч і зазначають, що він насамперед стосується розповсюджувачів книжок. Директор видавництва «Урбіно» Анатолій Івченко скептично оцінює прогнози законотворців щодо збільшення чисельності книгарень і обсягів продукції. Пояснює, що насправді для такої діяльності нема достатньо приміщень, а в ТЦ орендувати дорого: «Можна зобов’язати торгові центри надавати приміщення для книгарень і зменшити оренду для них. Але важливо, щоб відкривались незалежні книгарні, а не мережеві».
Збільшення кількості книгарень спричинить більше видатків для видавництв. «Для маленького видавництва постачати книжки у багато книгарень – це логістичні витрати. Так само залишки у книгарнях збільшують податок на прибуток. Адже його платять від відвантажених, а не реально проданих», — додає Анатолій Івченко.
Також, на його думку, нереально збільшити вдвічі кількість нових видань, адже в Україні нема стількох письменників чи перекладачів.
Відзначають книговидавці і проблеми зі статистикою і реальними цифрами у цій сфері. Держстат рахує лише книгарні мереж, а ті, що відкрили ФОПи, не враховують. Тому видавці вважають, що кількість у 200 книгарень на всю Україну явно заменшена.
Ще однією проблемою в останні роки видавці називають видання книжок без зазначення накладу, що є грубим порушенням. Якщо у 2019 році таких було 323, то вже у 2020 – понад 2000 (10% від всіх виданих в Україні). Такі видання Книжкова палата не може облікувати. Також вона не враховує додрук накладу книжок. А як обліковуються електронні і аудіокнижки – взагалі невідомо.
Головна редакторка «Видавництва Старого Лева» Мар’яна Савка бере під сумнів статистику, яку наводить Асоціація видавців і книгорозповсюджувачів про те, що у 2020 році в Україні видано на 23% назв книг і на 34% накладу менше, а 343 видавництва та 48 книгарень припинили діяльність. Тому, приймаючи важливі рішення, слід впорядкувати статистику і реальні цифри, що прямо стосуються сфери видання і розповсюдження книжок.
«Зміни законодавства, хоч і торкаються насамперед книготорговців, проте вони стимулюватимуть видавництва розвивати власні мережі книгарень. Насправді у нас є проблеми з читацьким ринком, в аудиторії, яка не збільшується», — підсумовує Мар’яна Савка.
Читання як тренд
Український інститут книги підготував Стратегію розвитку читання на 2021-2025 роки. Вона передбачає доступ до книги, її підтримку та розвиток книжкової екосистеми, а також формування тренду читання, пояснила директорка Інституту книги Олександра Коваль.
Також для популяризації читання треба реформувати бібліотеки, вважають культурні менеджери. Їх в Україні є близько 13 тисяч, практично у кожній громаді. Але вони мають стати центром культурного життя, особливо в малих містах та селах. Навіть можна подумати над тим, щоб відкрити у бібліотеках точки продажу літератури.
Чекати надзвичайної економічної вигоди від культурних закладів не варто, але й економити на них не можна, додає засновник видавництва «Комора» Ростислав Лужецький, який консультував депутатів при розробці законопроекту. Адже це дуже потрібна сфера, яка дає базу для розвитку.
«Історія людства – це історія культури. А ті вкраплення економічні, які є в історії людства, це є елементи культури. Бо Сфорца і Борджіа ми знаємо тільки через те, що вони були меценатами Леонардо чи Мікеланджело. Культура вирішує засадничі речі, які потім дають економіку, добробут і все інше. Книжка – це ознака цивілізованості», – підсумував Ростислав Лужецький.