Актуальні новини

«Сталіністська машина пропагувала лише російських композиторів»

Чому тоталітарні режими так хотіли контролювати митців і мистецтво? Що схожого між українською та німецькою музикою? Кого з українських композиторів варто вводити в міжнародний репертуар? Та як Львів став другим домом для шведського композитора? Про все це читайте в інтерв’ю з Даніелем Ганссоном, дириґентом та професором Університету Мальме.

Даніеля Ганссона цієї осені часто можна зустріти у Львові. Він бере участь у великому міжнародному музичному поєкті громадської організації Collegium «Заборонена музика». Ми вже писали про цей проект, присвячений ролі композитора в тоталітарних системах Німеччини та СРСР, який реалізується за підтримки Українського культурного фонду спільно з Вюртемберзькою філармонією (Німеччина), Університетом Мальме (Швеція), Львівським органним залом та Галицьким музичним товариством (Україна).

@media (max-width: 640px) {
#mobileBrandingPlace1528115 {
padding-bottom: 56.21%;
z-index: 9;
}

.simple_marketplace_news_list #mobileBranding1528115{
margin: 0!important;
}
}

Проект включає три концепції, кожна з яких відображена в назвах концертів: «Заборонена музика», «Нелегальна музика» та «Шкідлива музика».

19 жовтня у Львівському органному залі відбудеться заключний концерт проекту «Шкідлива музика», де звучатимуть твори Бориса Лятошинського, Франца Шрекера, Ернста Тоха, Антона Веберна у виконанні Ukrainian Festival Orchestra. Дириґуватимуть Даніель Ганссон та Іван Остапович. Сьогодні говоримо з шведським дириґентом.

Чи бачите ви схожі риси між українською та німецькою музикою тоталітарного періоду?

Так, багато схожого. І Радянський Союз, і нацистська Німеччина прагнули не лише контролювати повсякденне життя людей, вони хотіли безпосередньо контролювати свідомість людей, показуючи лише те, що їм потрібно. Це характерно і комунізму, і нацизму, однаково. Для цих режимів вільне мистецтво було небезпечним, тому що коли митці висловлюють ідеї у мистецтві, музиці, живописі, театрі, це впливає на розум та почуття людей. Проблема в тому, що ви не можете контролювати свідомість людей.

Музика доводить це.

Коли ми граємо українську та німецьку музику, немає ніякої різниці в плані виразності. Я бачу подібності, тепер, коли ми виконуємо ці твори зі сцени, можу впевнено про це казати.

Тож я вважаю, що тут політика – це шар поза мистецтвом. І ми в проекті «Заборонена музика» намагалися показати проблему, коли політика прагнула проникнути у мистецтво та вплинути на нього. Хоча роль політики завжди має полягати у підтримці мистецтва, вона має давати можливість художникам вільно висловлюватись. Але коли політика йде всередину мистецтва, це дійсно погано.

У цьому проекті політика має географічне відображення. Деякі з цих композиторів, наприклад, Кароль Ратгауз, народився в Галичині, він німецький композитор, але якимось чином й український.

  В Україні вручили незалежну премію Women in Arts

Чи існують глобальні відмінності між українськими та німецькими композиторами в їхній музиці?

Вони різні, але це через різницю в поколіннях та школах. Барвінський, Гіндеміт, Ратгауз, Гартман. Їх музика різна. Але це не через географію, це через традиції та час. Гіндеміт демонструє дуже специфічний композиторський стиль. Йому заборонили творити на батьківщині, тому що він був другом євреїв.

Кожен із композиторів, музика яких звучить у проекті, – це індивідуальні та сильні голоси мистецтва. Коли ми збираємо цю музику і виконуємо її, ми прибираємо політику, ми творимо лише мистецтво. Але ми повинні обговорювати політику, тому що це історія, яка не повинна повторитися, тому треба бути дуже чіткими в цьому питанні.

Які імена українських композиторів ви відкрили для себе у цьому проекті?

Я знав Людкевича, тому що раніше дириґував його творами. Він цікава особистість. Але в контексті цього проекту, звичайно, Барвінський є головним відкриттям для мене. Мені дуже подобається його музика. І Лятошинський. Він фантастичний композитор. Його твори повинні бути в міжнародному репертуарі, їх треба грати так само широко, як, наприклад, Шостаковича. Якість цієї музики дуже висока.

Яке місце займає українська музика в європейській культурі? Чи вона часто виконується, чи є популярною?

На жаль, ні. Я думаю, що вона є майже таємницею для європейців, довгий час ця музика була в тіні. Сталіністська машина пропагувала лише російських композиторів і замовчувала імена всіх інших. Але завдяки цьому проекту ми змінюємо цю ситуацію, українська музика потрапляє до Європи – Швеції, Німеччини тощо.

Також проект «Заборонена музика» пов’язаний з Ukrainian Live Classic, мобільним додатком і великим проектом комани Collegium`у, який знайомить світ з українською музикою, допомагає її знайти і зрозуміти. Це хороший майданчик для української музики.

Ви не вперше дириґуєте Ukrainian Festival Orchestra. У вас було багато проектів з цим ансамблем. Як ви оцінюєте рівень оркестру, музикантів? Що ви можете сказати про роботу з UFO?

Це фантастичний ансамбль! Думаю, він показує рівень музичного життя тут, у Львові. Це сильний оркестр міжнародного рівня, ці музиканти допитливі та працьовиті, і мені дуже приємно дириґувати ними. Вони відкриті для нових ідей. Звісно, ​​є також деякі культурні відмінності між людьми, між життям оркестру в Україні та Швеції. Ми з різних країн. Але ми завжди намагалися знайти спільну мову, і наш досвід роботи лише позитивний.

  Ганна Літня 7 серпня: історія, традиції та прикмети свята

До пандемії Covid-19 ви співпрацювали з Національною музичною академією у Львові як професор, проводили лекції з дириґування. Розкажіть про цей досвід.

Зараз через пандемію наша співпраця загальмувалася, але два роки тому у нас був обмін між Львівською національною музичною академією та Університетом Мальме. Ця співпраця включає в себе навчання та читання лекцій львівським студентам. Це дуже захоплююче, це дає динамічну перспективу шведським та українським академіям.

Сподіваюся, я зможу зробити внесок у перспективи розвитку дириґування, які випливають із Скандинавської традиції. Вона дещо відрізняється, але має багато спільного з українською. Для мене велика честь бути запрошеним у сферу освіти українських музикантів у такий спосіб.

Яка ваша роль в університеті Мальме?

Я музичний директор університету. Моя відповідальність – керівництво університетськими ансамблями – оркестром та хором. У рамках університетської діяльності, а також концертного сезону ми робимо численні проекти різного характеру – від традиційних концертів до синергічних проектів.

Зараз ми маємо велику співпрацю з муніципальним театром Мальме в інноваційному міждисциплінарному проекті музики та театру. Це дуже цікава робота про взаємодію між мистецтвами. Крім того, я також дириґую оркестрами за межами університету Мальме.

Яка ситуація з епідемією Covid-19 у Швеції, чи існують певні обмеження для навчання та роботи?

Зараз ми знову відкрилися і всі сподіваємось, що вакцинальна кампанія пройде швидко. Наразі все йде добре, але, на мою думку, має бути швидше, особливо для молоді. Вони не роблять щеплення, тому що вважають, що їм нічого не загрожує. Але вакцинація – це про захист інших, а не лише себе. Зараз ситуація в нормі. Але оглядаючись на ці останні два роки, я не хочу бути занадто оптимістичним.

Нам потрібно винайти новий спосіб існування, тому що життя змінюється. І воно завжди змінюється, не лише під час пандемії. Світ завжди змінюється. І наше музичне життя теж.

Під час локдауну я стежив за сторінками Львівського концертного залу і бачив, як ви працювали з комунікацією, з проясненням ситуації, завжди намагалися робити події та проекти, знаходили, як проводити їх безпечно. Це дуже надихає. На жаль, багато інших закладів просто закрилися на час карантину, впали в сплячку, як ведмеді взимку. «Вже весна? Ні? Добре». У Львівському концертному залі я не бачив сплячки, лише візія і рух.

  Три львівські виставки, які не варто пропустити

З іншого боку, цей проект – «Заборонена музика» – теж своєрідний «корона»-проект. Ми довго над ним працювали. У нас була можливість зосередитися на історії, репертуарі, планах концертів та записів. Якби це був звичайний рік, у нас не було б часу на такі інтелектуально складні проекти.

Кілька слів про ваші інтереси та захоплення. Я знаю, що вас цікавить історія та культура.

Абсолютно точно. Мене цікавить багато речей, але мистецтво, театр, їжа та вино – мої головні пристрасті. Мені подобається готувати їжу та цікавитись смаками та запахами. Дуже рідко, але я також їжджу на полювання. Мені подобається цей процес: ковбаски, дим від багаття.

А вам подобається українська кухня?

Дуже. Особливо все з кропом. Мені подобаються традиційні українські страви та нові інноваційні речі, де традиційна кухня поєднується із сучасними техніками. Львів – фантастичне місто, якщо вас цікавить їжа. Тепер, коли ми робимо цей проект, Львів став для мене другим домом. Я дуже щасливий.

Чи змінилося місто за ці два роки, які ви не відвідували його?

Звичайно. Деякі будівлі, деякі магазини. Але центр, серце Львова таке ж саме. Ваше місто має історію, ваша спадщина фантастична. Я бачу схожість із Прагою та Віднем, але також бачу традиційну ідентичність вашого міста.

Вас також цікавить оновлення старих архітектурних деталей. Львів багатий старовинною спадщиною, архітектурними стилями, рідкісними будівлями. Але не все в хорошому стані. Вам сумно, коли ви це бачите?

Деякі місця у Львові схожі на «сплячу красуню». Це все ще красиво, але потребує допомоги. Амбіція Львівської міської ради відновити старовинні елементи цілком правильна. Відремонтувати вікна, двері, які мають історичну цінність. Будинок за будинком. Я бачу, як це працює.

У нашому проекті також йдеться про історію, пам’ять, зв’язок із минулим, якого не слід забувати.

Абсолютно. Я вважаю, що історія цікава не лише сама по собі, а й завдяки напрямкам, які вона дає у нашому житті.

На головному фото: Концерту «Заборонена музика», 3 жовтня 2021 року, Львівський органний зал. Фото: Євген Червоний

Залишити відповідь