1 серпня православна церква відзначає дату пам’яті преподобної Макрини Каппадокійської, великої преподобної чудотворниці. Бувши ще зовсім юною дівчиною вона відмовилася від мирських благ, багатств і чоловіків, прийнявши обітницю безшлюбності і вирішивши залишитися незайманою. Все життя черниця спала на простих дошках, скромно харчувалася простою пшеницею і мовчала більшу частину часу, за винятком періоду читання молитов. За подібні дії Фекла (ім’я від народження) була удостоєна великого дару чудотворення, інформує Ukr.Media.
В народі вимова імені і назва свята часто спотворювалася і вимовлялося як Мокрина. Ці метаморфози невипадкові — по тому, наскільки дощовий день визначали погоду наступаючої осені.
Історія житія преподобної
Свята народилася в 4 столітті в малоазіатській Каппадокії в сім’ї, де крім неї було 9 дітей. Мати її, Емілія, бувши вагітною побачила уві сні ангела Господнього, завдяки чому ще не народжену дівчинку назвали Феклою. За життя вона отримала інше ім’я. Всі родичі звали Феклу Макріною, на честь бабусі, яка прийняла страждання в період християнських гонінь при правителі Максиміліані.
Всіх десятьох Емілія виховувала в благочесті і лагідності, сама навчала грамоті по Священним Писанням, прищеплювала любов до Всевишнього. Макрину з ранніх років привчали відвідувати служби і читати молитви, навчили рукоділлю і веденню домашнього побуту. Коли вона підросла, батьки за своїм рішенням заручили дівчину з благочестивим хлопцем, однак, наречений трагічно помер, не доживши до весілля. Багато хто мріяв взяти Феклу в якості дружини, але свята обрала інший шлях — вона прийняла чернечий постриг і обрала незаймане життя.
Незабаром брати і сестри виросли, покинули будинок батьків. Макрина вмовила матір розпустити рабів і господарство, піти разом з нею в монастир, і Емілія погодилася. Варто зауважити, що деякі з рабинь наслідували цей приклад. З цього моменту вони все робили разом — молилися, виконували роботу в храмі, жили в одній келії. Після смерті матері керівництво обителлю лягло на плечі Фекли. За цей час вона встигла здобути авторитет серед сестер по вірі.
За непохитну віру і твердість духу Каппадокійська діва була удостоєна дару зцілення і чудотворення. У релігійних джерелах описується один з таких випадків. До настоятельки привели дівчинку з більмом, яка не могла бачити. Вона поцілувала дитину в хворе око і вилікувала недугу.
У віці близько 55 років велика свята віддала душу Богу. До останнього подиху славила вона Творця і невпинно дякувала йому за дані благодіяння і отриманий дар. Тіло померлої поховали в одній могилі з батьками.
Традиції та прикмети свята
Якщо Мокринин день видавався сонячним, дівчата здійснювали специфічний релігійний обряд. Народжені 1 серпня жінки вибирали і надягали кращий зі своїх нарядів, і в такому вигляді залишалися вдома чекати інших дівчат, що несуть їм колоски. Колосся збирали в сніп, після цього дозволялося вийти з домівки, піти на річку. Сніп кидали в воду і топили його, поки течія не забрала колосся. Якщо зробити це вдавалося — бути довгоочікуваному врожайному дощу.
Чоловікам же суворо заборонялося підходити до води. Вважали, що якщо чоловік або юнак хоч мигцем погляне на процес, то накличе великі біди на селище. З цієї причини сильна половина займалася справами по двору, польовими роботами — чим завгодно крім вбивства худоби і птахів заради прожитку. Кров проливати було заборонено, оскільки гріх перейде на наступні покоління.
