«З приходом осені»: чому варто подивитись новий фільм Франсуа Озона

Французький режисер Франсуа Озон є у сучасному французькому кіно одним із найцікавіших, найрізноманітніших та найплодовитіших. 27 березня у прокат вийшов його новий фільм «З приходом осені». Традиційно Озон змішує жанри: тут і драма, і детектив і трохи гумору. І також традиційно маємо чудові акторські роботи, дотепні діалоги та несповівані сюжетні повороти.

@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1606892 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1606892{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }

Отже, розповімо докладніше, чому цей фільм вартий уваги.

Мішель (Елен Венсан) живе у мальовничому бургундському селі, до неї приїздять донька (Людівін Саньє) та онук. Проте родинні зустрічі аж ніяк не ідилічні. Донька ображена на матір, але ту цікавить лише онук. Мішель пригощає гостей грибами, донька отруїлась. Це був нещасний випадок чи спроба вбивства? Що вирішить поліція, а що про це подумають глядачі? Поступово спливають приховані родинні таємниці. І вони тісно переплетені із життям подруги Мішель Марі-Клод (Жозіан Баласко) та її сина (П’єр Лоттен).

Франсуа Озон вміє балансувати між жанрами, ставити складні запитання і при цьому розповідати свої історії іронічно та легко.

Усі ці події, конфлікти та таємниці вписані в чарівну та ідилічну атмосферу осінньої Бургундії. Її тиша, затишок та усталене життя контрастує з тим, що переживають герої.

Це дуже тихе, ніби просте, проте насправді глибоке кіно, яке отримало високі оцінки на фестивалях та серед критиків.

Світова прем’єра картини відбулась на кінофестивалі у Сан-Себастьяні, де фільм був відзначений призом журі за найкращий сценарій та «Срібною мушлею» за найкращу чоловічу роль другого плану. The Hollywood Reporter називає стрічку «ідеально зрежисованою інтригою, що спонукає до палких дискусій».

Ілон Маск прийшов на вручення нагороди «Людина року» разом із півторарічним сином

Додамо, що попри майже детективну історію, тут багато від чорної комедії та мелодрами. Тут багато любові та дружби, а ще болю та образ. А ще це дуже гарно, так, що кожен кадр міг би бути живописом.

Яким чином то все може гармонійно поєднатись в одному фільми, тільки Озону відомо.