У історії правління Петра I була величезна кількість реформ та указів. Недаремно приставка «реформатор» закріпилася за іменем саме цього правителя.
Реформаторська діяльність Петра I торкнулася абсолютно всіх сфер життя держави та суспільства.
Починаючи з побутового життя громадян, тут доречно згадати найвідоміше нововведення — указ про заборону носіння бороди, який було видано 29 серпня 1698 року. Окрім іншого, указом запроваджувався платіж за носіння бороди. Остаточно цей указ втратив чинності лише в 1772 році, коли 6 квітня Катерина II скасувала плату за бороду.
Також було проведено реформу державного управління та адміністративну реформу. Проте з плином часу діяльність і тієї, і іншої реформи були поглинені пізнішими законодавчими актами. Те, що точно збереглося з часів Петра до наших днів, — це посада губернатора. Проте за часів Петра їх було лише 8, а зараз — значно більше.
Згадаймо грошову реформу. Її результатом стало те, що основною грошовою одиницею в країні стала копійка. І якби реформа досі була актуальною, ми б усі розраховували в копійках.
Проте є один указ Петра I, який частина українців досі виконує. І це відбувається без вказівок зверху, без контролю. Виконується за покликом серця та з великим задоволенням.
І це указ від 20 грудня 1699 року про перехід на нове літочислення. Цим указом святкування Нового року було перенесено з 1 вересня на 1 січня. Зокрема, цим законодавчим актом встановлювалося прикрашання будинків ялинковими гілками на 1 січня 1700 року та привітання один одного з Новим роком та століттям.
Але чому лише частина? Справедливо запитаєте ви, а тому, що традиція святкування Нового року 1 січня прийшла на різні українські території абсолютно різними шляхами.
Річ у тім, що у 1699 році Лівобережна Україна та Київ перебували під протекторатом Петра I та безпосередньо виконували його укази.
А от Правобережна та Західна Україна на той час входили до складу Речі Посполитої та інших європейських держав. На цих землях католицька традиція та григоріанський календар діяли ще з 1582 року. Тому українці, які там жили, вже давно святкували Новий рік 1 січня, і укази Петра I до них не мали жодного відношення.
