10 лютого — День Єфрема: історія, традиції та прикмети свята. Сьогодні не варто вимітати з хати павуків і вбивати інших комах, навіть тарганів.

День Єфрема святкується щорічно 10 лютого в християнській релігії. Люди проводять його, згадуючи святого, ходять на богослужіння в храм, підносять йому молитви, ставлять свічки за упокій його душі, інформує Ukr.Media.

Історія свята

У православ’ї день пам’яті святого за юліанським календарем випадає на 28 січня, а за григоріанським літочисленням на 10 лютого. У католицькій церкві християни відзначають це свято 9 червня.

Близько 306 року народився Святий Єфрем, при народженні іменований Мар Афрем. Місце появи на світ Римська імперія, місто Нізібія, яке знаходилося на південному сході Туреччини, біля кордону з Сирією.

Його батьками були прості благочестиві хлібороби з нижчого стану. З нечисленних джерел відомо, що батько Мара був язичницької віри, можливо жерцем. За прихильність і підтримку християнського вчення батько вигнав сина з дому. Тоді молодого чоловіка взяв під опіку священнослужитель Яків. Своїми настановами він розпалив у ньому ще більший вогонь до релігії і пізнання Бога.

Молодий Мар прийняв хрещення, коли йому було близько 20 років. Після смерті вчителя Якова Єфрем прийняв рішення віддалитися від мирської суєти і пішов жити в пустелю. Так долаючи тяготи і злидні, він ставав ближче до Бога. Преподобний довго мандрував ведений Святим Духом. В дорозі проповідуючи християнські постулати.

Так він ведений Богом прийшов в місто Едессу. Прищеплюючи парафіянам любов до Бога, Єфрем прожив там кілька років. Потім відправився мандрувати далі. Його шлях знову привів його в пустелю. Там у нього було бачення вогняного стовпа, що простягався між небом і землею. Мандрівка продовжилася, наступною зупинкою стала Каппадокія.

В одному з храмів Каппадокії проходила служба на честь святкування Богоявлення. Після проповіді в церкві преподобний зустрів богослова Великого Василя Кесарійського і познайомився з ним. Василь повідав йому про те, що з усього натовпу парафіян він вибрав саме його, оскільки білий голуб, що сидить у нього на плечі, дав йому знак. Тут сталося диво. Єфрем, який не знав грецької мови, став розуміти і розмовляти зі святителем. Василь Кесарійський висвятив християнського мандрівника в диякони.

  Колишня дружина Дзідзьо розповіла, чи зраджував їй співак

Преподобного богослова дуже засмучувала гріховність суспільства. Він старанно молився за людей і наставляв їх на шлях істинний. Він цурався мирської суєти. Мар Афрем був дуже смиренною і лагідною людиною. Жив скромно і ніколи не дозволяв собі засуджувати інших. Був кришталево чистий душею і ніколи не допускав поганих помислів і вчинків.

Мар Афрем за своєю духовною природою був не стільки філософом, скільки ритором і поетом. Він одягав свої сакральні твори в гімни, мадраші, меми, молитви, а також вірші релігійного змісту, тлумачив божественне Святе Письмо.

Число його праць досягало 1000. Старання преподобного вказували людям шлях і направляли до Бога, протистояли поширенню єресі.

Помер видатний Святий оратор від чуми 9 червня 373 року (за юліанським календарем) в місті Едессі, яке входило до складу Римської імперії, а нині є територією держави Туреччини.

Традиції та обряди

За народними переказами в цей сакральний день поминають не тільки Єфрема, а й шанують і вихваляють містичну істоту з паралельного, потойбічного світу, хранителя домашнього вогнища — будинкового. Прийнято вважати, що 10 лютого у нього день народження або іменини.

Будинкового відносили до нечистої сили, він міг будувати підступи і залучати біду. Однак якщо знайти з ним спільну мову він встане на захист будинку і сім’ї, з якою живе.

За однією з версій, будинковий — це душа покійного предка або близького знайомого, що оселилася в істоті після його гріхопадіння.

У цей день відбуваються містичні події і чудеса. Люди, знаючи про це, придивлялися і прислухалися до прикмет. Виконували обряди і дотримувалися традицій, які передавалися їм від предків з вуст в уста.

На день будинкового, у вечірні години, влаштовували посиденьки з сусідами, в колі сім’ї. Розмови присвячувалися будинковому, його хвалили і згадували про цікаві випадки, безглузді витівки. Представляли добродушним жартівником.

  Рекорд Гіннеса: Дженніфер Еністон побила рекорд в Instagram

Ось деякі обряди і традиції, що дійшли до нас:

  • Напередодні і в сам день народження не можна ображати будинкового неувагою.
  • На ніч, біля печі або на столі, залишали частування у вигляді каші, молока, печива і солодощів, допускалося побавити вином. Вранці їжу віддавали тваринам, людям її їсти не дозволяється.
  • Дарували який-небудь символічний подарунок. Прибирали в будинку, що б іменинник не засмучувався, а радів своєму святу. Якщо вдасться догодити дідусеві, то він відповість взаємністю і буде смиренний і турботливий весь рік.
  • Протягом святкового дня не можна погано ставитися до комах і домашніх тварин в будинку. Вкрай не заохочувалося з боку будинкового вбивство павуків, мурах, тарганів і мух в цей заповітний день.
  • Важливо пам’ятати, що містичний господар будинку не схвалює сварок і скандалів в сімейних відносинах, безладу і шуму в житлі.
  • Якщо його розгнівати, чекайте біди. Справи в будинку підуть шкереберть. До домочадців і худоби може прийти хвороба. Зникне фінансовий достаток.

Прикмети

  • Якщо в безвітряну погоду дим від багаття тягнеться до землі, бути снігу.
  • Якщо немовля народиться в цей день, його все життя буде оберігати будинковий.
  • Якщо ясний і гучний дзвін від церковних дзвонів чується далеко, буде снігопад.
  • У пічній трубі гуде вітер, до похолодання.
  • Вітер в цей день віщував сире літо.
  • Почути плач будинкового за грубкою, обіцяло розлад в будинку, сміх — благополуччя.
  • Нічне погладжування волохатою рукою віщувала багатство, шорсткою до неприємностей.