Слов’яни вважали роботу в цей день великим гріхом, відкладали всі справи і відправлялися в поля та ліси на збір лікарських рослин.
День Симона Зілота — церковно-народне свято, яке щорічно проходить 23 травня, а за старовинним стилем — 10 травня. Віруючі згадують Кананіта, Симона Зилота — Апостола Христового, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Симон був сином Йосипа від попередніх шлюбних уз, і доводився братом Христа по батькові. Жив він в Кані Галілейській в І столітті, працював звичайним рибалкою.
У день святкування весільної церемонії Симона, все вино виявилося випито, що вважалося поганою ознакою для молодят і загрожувало ганьбою для чоловіка. Богородиця попросила Ісуса допомогти братові, і в ту ж мить, за його бажанням вода в бочках обернулася прекрасним вином. Симон, побачив своїми очима таке диво, повірив у Творця до глибини душі, після чого покинув дружину і пішов за Месією. Пізніше він став учнем Христа, а потім і апостолом.
Оскільки про буття Симона практично не збереглося рукописних свідчень, усні оповіді з приводу його подальшого життя різняться: відомо, що він побував в Юдеї, Мавританії, Єгипті та Лівії, де проповідував мудрість Господню. Точно ніхто не може сказати, як саме Симон прийняв смерть. Який би не був його кінець, без сумнівів, Святий помер мученицькою смертю.
Традиції та обряди
Раніше мученик шанувався людьми як покровитель травників і знахарок, а також помічником шукачів скарбів. У день Симона, цілителі від світанку до заходу проводили час за збиранням лікувальних трав, адже за повір’ям, у цей день рослини наділені особливою концентрацією лікувальних, а іноді й не дуже, властивостей.
Перш ніж піти на збір, кожен знахар повинен був як слід помити тіло, одягнутися у свіжий одяг і звернутися за благословенням до Землі-Матері. Цілющі рослини прийнято було жати не руками, а косити серпом, в крайньому разі, можна було використовувати чисту тканину.
Строго під забороною була оранка, а також, залишення в землі гострої зброї і предметів обробки землі.
Малеча з радістю відправлялася допомагати травникам і цілителям в зборі трав, за це ті винагороджували їх дрібною монетою і всілякими делікатесами.
Голови сімейств по можливості намагалися не зловживати випивкою, а якомога більше допомагати в домашніх справах дружині.
На зорі, деякі мешканці поселень відпускали псів з ланцюга і відправлялися слідом за ними: вважалося, що в подяку за ласку, доброту і щедру годівлю собаки в силах привести господаря до закопаних скарбів. Якщо ж господар злий і грубий з тваринами — ті знайдуть йому лише зміїне кубло.
Власники пасік традиційно, без застосування гострих садових предметів, садили улюблені бджолами квіти і рослини.
Прикмети
- затяжні дощі на Симона — до похмурої літньої пори;
- поява купчастих хмар, які не зникають з неба аж до заходу — до прийдешніх теплих днів;
- ранковий пташиний спів — бути дощу;
- невеликий оберемок свіжозібраних трав клали у голови новонародженої дитини, вважалося, якщо оберемок незабаром зів’яв, то дитя незабаром занедужає;
- якщо віник, підвішений над дверним прорізом, впав на гостя, який зайшов — цей чоловік відвідав будинок з поганими намірами;
- зустріч з дроздом в лісі на Симона — до достатку;
- рак, спійманий в річці — до великої удачі;
- побачити на своєму шляху змій або жаб — до бідності і хвороби;
- розбите у дворі кухонне начиння — до сварок у родині;
- люди вірили, що в цей час можна вилікувати поганий зір, і навіть позбутися сліпоти;
- приклавши свіжу землю до грудей, за повір’ями, позбавлялися від серцевих захворювань.
