25 квітня — Василь Парильник: історія, традиції та прикмети свята. Сьогодні не можна просити і давати борошно, сіль та цукор. Для обох сторін це спричинить проблеми фінансового характеру.

25 квітня православні християни вшановують пам’ять преподобного Василя Сповідника, єпископа Парійського. На Русі свято прозвали “Парильником” за те, що в цей день весняне сонце прогріває землю і випаровує з неї воду, що вбралася після танення снігу. Це сприяло гарному врожаю, інформує Ukr.Media.

Біографічна довідка

Святий Василь жив у VIII столітті в місті Парій на території Римської імперії (нині — Кемер, знаходиться в Туреччині). Поширення християнської віри призвело до створення в місті єпископії, главою якої жителі обрали Василя. Святитель користувався особливою пошаною серед пастви за суворе дотримання благочестивого способу життя, який він проповідував.

Період служіння єпископа припав на неспокійні для християнства часи. Набирала популярність течія іконоборців, а преподобний Василь люто боровся з єретиками. Ті неодноразово вимагали від нього знищити ікони, але єпископ був непохитний і продовжував відстоювати необхідність збереження святих образів. За непокору він піддавався численним приниженням і в підсумку був змушений залишити свій пост. Але навіть у вигнанні істинний християнин продовжував слідувати своїм переконанням.

Трохи про традиції

У цей день зазвичай полювали на зайця. При цьому пересуватися по лісі слід було з обережністю, бо ведмеді вже починали залишати свої барлоги і могли ховатися під кущами. Існував спеціальний обряд для задобрювання лісового хижака: з борошна, що залишилося після зими жінки випікали коржі, які мисливці залишали ведмедям в лісі під деревами.

Наші предки в молитвах просили Василя Парильника надати їм силу і хоробрість або позбавити від недуг. Крім цього, приносили додому трохи річкової води і заговорювали її на зміцнення здоров’я, після чого щосереди нею вмивалися. Вода, за переказами, рятувала і від туги. Жінки або дівчата, що овдовілі або залишені коханими, зі сходом йшли до річки або водойми, читали змову і лівою рукою окропляли своє обличчя.

  19 березня — день Марфи і Аркадія: історія, традиції та прикмети свята

Народні прикмети

Якщо на Василя Парильника було сонячно і душно від вологи, що піднімалася з землі, чекали врожайного року. Ясний день, що послідував за холодним ранком, навпаки, пророкував літню посуху і ймовірні неврожаї. А ось повторний розлив річок, що перевершив перший, вказував на рясний осінній урожай. Дощ, що пролився в цей день, загрожував частими повтореннями на початку травня.

За зайцями не тільки полювали, а й просто спостерігали: якщо вони перебігали дорогу, це було недобрим знаком — віщувало невезіння. Звертали увагу на дерева: якщо зацвіла верба — чекали закінчення холодів, верба також вказувала на швидкий прихід теплих днів.