3 грудня православні відзначають день вшанування пам’яті святителя Прокла Константинопольського, який більше десяти років служив церкві в сані архієпископа. Він запам’ятався сучасникам своїми проповідями і увагою до нужденних. Його творіння, що дійшли до наших часів, і понині не втратили своєї актуальності, інформує Ukr.Media.
Біографічна довідка
Юний Прокл намагався весь свій час присвячувати молитві і читанню Святого Письма. Йому пощастило зустріти на своєму праведному шляху святителя Іоанна Златоуста, який став наставником для багатьох священиків. Будучи на той час архієпископом Константинопольським, він допоміг Проклу почати шлях служіння церкві, але пізніше через конфлікт з владою був змушений покинути свій пост.
Ввібравши в себе знання і мудрість вчителя, Прокл старанно проповідував у столичних храмах, ведучи боротьбу з єретиками і намагаючись зміцнити серед пастви віру православну. Прийнявши сан архієпископа, він клопотав про перенесення мощей свого наставника в один з константинопольських храмів.
Одного разу імперію потряс найсильніший землетрус. Патріарх разом з главою держави на очах жителів щодня зверталися із закликами до Бога, просячи про припинення лиха, і ось при здійсненні одного з таких молебнів сталося диво. Хлопчик, що знаходився в натовпі парафіян, раптом злетів вгору і після повернення на землю прочитав молитву, почуту ним в небесах. Після її повторення всіма присутніми земля перестала здригатися. Цю молитву читають і сьогодні.
Трохи про традиції
У день Прокла за старих часів зазвичай читали змови, що захищали від нечистих сил. Вважалося, що, навіть в зимову холоднечу злі духи вибираються з нір і творять темні справи. Тому намагалися проклинати бісів на чому світ стоїть. З огляду на те, що нечисть зазвичай розгулювала ночами, перед сном труби та інші отвори, якими вона могла б скористатися для проникнення в будинок, затуляли складеними хрестом паличками. Особливу увагу приділяли миттю рук перед їжею. Вважали, що тим, хто цього не зробить, уготовано сидіти за столом поруч з бісом. Те ж стосувалося і молитви перед трапезою — її прочитання рятувало від неприємного сусіда.
До цього часу остаточно відбувалася зміна сезону, дороги підсихали і покривалися щільним шаром снігу. Згідно з погодою міняли і транспорт: віз відправляли на зимівлю в сарай, а самі пересідали на сани. Прийнято було молитися святому Проклу про послання удачі в дорозі.
Народні прикмети
- Наші предки вважали, що народжені в цей день стануть відмінними майстрами.
- Ранковий снігопад віщував ясний і теплий день, а перисті хмари, що вишикувалися в ряд, — хуртовину.
- Тріск дров в грубці пророкував такі ж тріскучі морози.
- Снігурі своїм гучним співом сповіщали про насування хуртовини.
