4 жовтня — день Кіндрата та Ігната: історія, традиції та звичаї свята. Не здійснюйте в цей день великих покупок.

4 жовтня православна церква святкує відразу кілька релігійних урочистостей, основа з яких — звершення пам’яті священномучеників Ігнатія єпископа та Андрія пресвітера. Праведники зазнали безліч мук і фізичних катувань в ім’я Всевишнього, демонструючи стійкість духу, непохитність віри. Крім цього християни по всьому світу відзначають дату отримання мощей митрополита Дмитра, святителя Ростовського, і пам’ять апостола від 70-ти Кіндрата Афінського, інформує Ukr.Media.

У народі торжество більш відоме як день Кіндрата та Ігнатія або Кондрат’їв день. Оскільки праведників в період двовір’я вважали покровителями землеробства і родючості, селяни намагалися не лінуватися напередодні святкування, старанно працювали в полі, випрошуючи у шанованих страстотерпців благополуччя для всієї родини за старанну працю.

Історія житія святих

Великомученики Ігнатій і Андрій жили в 8 столітті в Ефесі, де займали пости священнослужителів. Ще в юнацтві чоловіки вчилися водної обителі; там Ігнатій прийняв чернецтво, а Андрій вибрав для себе шлях клірика. В цей час правителем Візантії був Лев Ісаврянин, жорстокий тиран, який влаштував гоніння на християн, наказав знищувати образи та ікони. Коли армія імператора дісталася до Ефеса, праведники старанно захищали святі реліквії, переконуючи братів по вірі зберігати спокій духу, не відрікатися від Христа. Священиків все ж зловили і взяли під варту, залишивши в ув’язненні чекати покарання. На наступний день їх піддали катуванням — чоловіків били палицями, здирали живцем шкіру, обмазували смолею і обпалювали, але мученики залишалися живі і невпинно молилися. Збожеволілий цар наказав тягнути їх вулицями міста як посміховисько, і тоді страстотерпці віддали Богу душу. Тіла їх були підняті паствою і з почестю поховані поблизу міста.

Святий Кіндрат жив у 2 столітті і був архієреєм Мангазейським і Афінським, де проповідував слово Господнє. Багатьох язичників вдалося йому надоумити, за що інші ідолопоклонники зненавиділи його. В один із днів натовп єретиків напав на священика, щоб умертвити, але той залишився живий. Місцевий градоначальник віддав наказ кинути святого в темницю без води і їжі, де праведник і помер. Останки його були поховані в Магнезії, де єпископ провів останні дні.

  У гірських селах Львівщини за кошти ЄС створять туристичні центри бойківської культури

Традиції та звичаї святкування народної дати

З цього дня починалися замолотки зерна. З попереднього вечора господині топили великі пристосування для молотьби — звані стодолами. На першому ярусі розводили багаття, жар від якого піднімався через грати на другому ярусі і підсушував зібране колосся. Після такої процедури зерно розмелювалося без особливих зусиль. Для працівників з самого ранку варили ароматну кашу, щоб надати сил на весь день, а ввечері пригощали свійською брагою і випічкою.

На Кіндрата та Ігната юні господині упорядковували господарство у дворі. Свахи гуляли по селищу і заглядали через паркан, підглядаючи, де живе недбайлива наречена, не здатна утримувати будинок в чистоті. Якщо дівчина вже була засватана, а двір її виявився чистий і пригожий, в цей же день влаштовували сватання і традиційний обряд обмивання. Сваха заходила у володіння дівчини, перевіряла кути, потаємні місця і видавала своє рішення. Після цього виносили іменинний (перший в цьому сезоні) сніп, перев’язаний різнокольоровими стрічками, обходили з ним двір. Такий ритуал символізував майбутню врожайність і єдність новоявленої сім’ї.