У цей день незаміжні дівчата ворожили на судженого.
День ікони Божої Матері “Всіх скорботних Радість” — церковне свято, яке традиційно заведено відзначати 6 листопада. Ікона ця дуже шанується, бо є чудотворною. Богородиця на іконі зображується на тлі сяючого овального німба, а в руках у неї маленький Ісус. Навколо Богородиці багато людей, вони просять у неї допомоги, просять про зцілення від ран душі і тіла. Над іконою літають кілька ангелів, вони і роблять благі справи, коли Богородиця просить. Над ангелами, в хмарах зображена Новозавітна Трійця. На більш пізніх версіях ікони Богородицю стали зображати вже без Ісуса в руках, а сама вона знаходиться на півмісяці. Іконописці зобразили її в руках зі скіпетром, сувоєм, чотками і хлібом. Даний вигляд запам’ятався і полюбився всім, тому ікону Богородиці і зобразили відразу в декількох варіаціях. Існує навіть кілька ікон, для яких відвели окремий день шанування. Найпопулярнішою з них всіх вважається образ ікони “Всіх скорботних Радість”, інформує Ukr.Media.
Історія свята
Чудотворні здібності у ікони з’явилися в другій половині 17 століття. У важливого священнослужителя була тяжкохвора сестра, звали її Єфимія. Вона регулярно ходила в храми і просила Богородицю допомоги про зцілення своєї хвороби. В один з моментів, Єфимія почула голос згори, який пообіцяв їй, що хвороба пройде. Для цього, всього лише потрібно було, щоб священник, який ніс службу в Преображенському храмі, що знаходиться на Ординці, прочитав молитви. У цьому храмі якраз і зберігався образ ікони. Після того, як священник виконав умови і помолився перед іконою, тяжкохвора відразу ж одужала. Її чудове зцілення відбулося 24 жовтня (за новим стилем це 6 листопада), саме у зв’язку з цією подією, ікону стали почитати саме в цей день.
Через деякий час, на початку 18 століття, царівна Наталія Олексіївна, сестра Петра I, перевезла цілющу ікону в Санкт-Петербург і поставила до церкви Воскресіння Христового, яка перебувала у неї в палаці. Трохи пізніше, спеціально для чудотворної ікони побудували окрему церкву.
У побудований храм з’їжджалися віруючі люди з різних куточків Російської імперії та інших держав, для того, щоб поклонитися іконі. Біля цієї ікони проходили практично всі царські молебні, таку традицію завела Катерина Друга.
В цей час, лики цієї ікони можна знайти в московських храмах, в храмах Санкт-Петербурга, а також в Києво-Печерській Лаврі. Люди, які приходять до ікони, просять у неї допомогти матеріально, просять заступництва в задуманих справах. Не рідше біля ікони просять, щоб вона допомогла вирішити сімейні суперечки і дала здоров’я рідним і близьким людям.
Традиції та обряди
Ще здавна, в день шанування чудотворної ікони, незаміжні дівчата традиційно збиралися і займалися рукоділлям. Збиралися вони в спеціальному місці. Це обов’язково повинен був бути будинок, в якому жила вдова або старенька, за той час, що вони перебували в цій хаті, вони добре платили жінці. В якості оплати використовували харчові продукти, найчастіше це були овочі, або працею, наприклад, допомогти з городом влітку.
Дівочі посиденьки складалися з двох етапів. Спочатку вони займалися рукоділлям, як тільки воно закінчувалося, то наступала друга частина. У другій половині дня, дівчата починали веселитися. Співали улюблені пісні і пританцьовували під них. Любили грати в різні ігри. У заздалегідь обумовлений час, в будинок приходили хлопці, кожен з них міг вибрати собі наречену і після цього, приходили вже до них в будинок, щоб посвататися.
Такі дівочі посиденьки не закінчувалися одним днем, вони збиралися і в інші дні. 6 листопада був днем, коли вони починалися.
Прикмети
Цьому дню характерні кілька прикмет, які перевірялися довгими роками, ось деякі з них:
- якщо чули звуки цвіркуна, то скоро наздожене біда;
- якщо хтось мимоволі падав в яму, то це означало, що його чекає довге життя;
- у будинку спеціально запалювалася скіпа і якщо вона починала тріщати, то це говорило про наближення морозів;
- обережніше потрібно поводитися з дзеркалами, якщо воно розбивалося, то тим самим, хто розбив його, притягував до себе неприємні події;
- якщо в будинку розбивалася тарілка жінкою з косими очима, то це означало неминучу смерть когось із проживаючих в будинку людей, протягом одного року;
- якщо, по поверненню додому, людину всю дорогу супроводжувала біла собака, то це був хороший знак, її чекало щасливе життя і фінансове благополуччя;
- якщо пролетіла зграя воронів, значить, скоро буде рясний снігопад;
- занадто сильний вітер в цей день, також говорив про наближення снігопаду.
У народі існували повір’я, що прикметами біди можна було уникнути. Коли у дівчини розбивалося, дзеркало, потрібно було зібрати всі його осколки в одному місці. Навколо осколків, по підлозі, розставлялися сім церковних свічок. Після того, як всі вони підпалювалися, дівчині потрібно було тричі прокрутитися проти годинникової стрілки й одразу ж після цього задути їх. Всі осколки, свічки і навіть віник потрібно було обов’язково закопати в тому місці, де практично неможливо зустріти людей. По поверненню додому, обов’язково потрібно було вимити підлогу, додавши у воду святої води. На завершення душ потрібно було прийняти і самій дівчині.
Люди, які народилися в цей день, ставали дуже добрими і щирими, але дуже гордими. Також, у народжених 6 листопада, добре розвинені художні здібності.
