6 жовтня — День Іраїди: історія, традиції та прикмети свята. У цей день свої біди перераховувати не можна, оскільки, скільки нарахуєш бід, стільки ж прийде знову.

6 жовтня православні християни відзначають важливе свято в ім’я зачаття Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, найближчого попередника самого Христа, який передбачив пришестя помазаника у світ простих людей. Відомості про день зародження аскета дійшли до нас з Євангелія від Луки, апостола від 70-ти, інформує Ukr.Media.

На додаток до цього вшановується пам’ять Іраїди Олександрійської (Антиопольської), великомучениці, яка постраждала від руки ідолопоклонників за відданість і віру у Всевишнього, єдиного Бога. У народі торжество отримало назву — День Іраїди.

Історія житія святої

Іраїда Антіопольська жила в 3 столітті в Єгипті, в період, коли той значився великою провінцією Риму. Вона походила з родини священнослужителя, тому досягнувши статевозрілого віку обрала для себе чернечий шлях як батько. В один із днів чернечого буття дівчина пішла до джерела, щоб набрати чистої води, і помітила корабель, що стоїть біля берега річки. Судно було наповнене людьми, полоненими, ув’язненими в кайдани за віру в Христа і інакомислення в порівнянні з язичниками. Відкинувши посуд для води Іраїда добровільно попрямувала до в’язнів, викривши своє віросповідання. На борту праведниця прийняла хрещення від супутників своїх, знайшла нове ім’я — Раїса. Коли корабель досяг місця призначення — Антинополя, — інокиня однією з перших була піддана фізичним катуванням, а потім страчена через усікновення глави. Слідом за юною християнкою прийняли покарання й інші бранці, привезені в місто.

Традиції народного свята

Будь-які ворожіння на Іраїду були виключені, оскільки не давали достовірного результату. Ворожба на судженого або швидке майбутнє вважалося справою практично марною, хоча багато хто продовжував ним займатися. Найбільшою популярністю у селян користувався звичай ворожіння на воді. Дівчата йшли до місця злиття річок, набирали звідти два глечика води, які потім дбайливо несли в будинок і спостерігали, з якої посудини вода випарується швидше. Якщо з тієї, вода для якої була набрана з річки повноводної, то грошей в будинку водитися не буде, домочадцям доведеться “затягнути пояси”.

  «Щось вигадувати про тортури неправильно»

Заборонялося так само поминати давно минулі прикрощі, образи, та біди. Люди похилого віку говорили, скільки нещасть нарахуєш, стільки ж накличеш, тому про сумне намагалися не думати. А ось удачу навпаки намагалися щосили залучити в будинок. Для цього клали в гаманець монетку невеликого номіналу з вадою — ламану, гнуту або іржаву, тільки отриману в якості сплати за виконану роботу або проданий товар.

Оскільки з настанням холодів роботи в полі зменшилося, господині більше часу проводили вдома і у дворі, займаючись повсякденними справами. До вечора на Іраїду традиційно готували відомі в селах наливушки — пироги відкритого типу, візуально схожі на звичні нам ватрушки. В якості начинки для випічки використовували картопляне пюре на вершковому маслі, молоці і яйцях, яке щедро заправляли зеленню зі свого городу. Для маленьких дітей наливушки пекли з солодкою начинкою — з сиром, сметаною і медом.