6 жовтня православні християни відзначають важливе свято в ім’я зачаття Предтечі і Хрестителя Господнього Іоанна, найближчого попередника самого Христа, який передбачив пришестя помазаника у світ простих людей. Відомості про день зародження аскета дійшли до нас з Євангелія від Луки, апостола від 70-ти, інформує Ukr.Media.
На додаток до цього вшановується пам’ять Іраїди Олександрійської (Антиопольської), великомучениці, яка постраждала від руки ідолопоклонників за відданість і віру у Всевишнього, єдиного Бога. У народі торжество отримало назву — День Іраїди.
Історія житія святої
Іраїда Антіопольська жила в 3 столітті в Єгипті, в період, коли той значився великою провінцією Риму. Вона походила з родини священнослужителя, тому досягнувши статевозрілого віку обрала для себе чернечий шлях як батько. В один із днів чернечого буття дівчина пішла до джерела, щоб набрати чистої води, і помітила корабель, що стоїть біля берега річки. Судно було наповнене людьми, полоненими, ув’язненими в кайдани за віру в Христа і інакомислення в порівнянні з язичниками. Відкинувши посуд для води Іраїда добровільно попрямувала до в’язнів, викривши своє віросповідання. На борту праведниця прийняла хрещення від супутників своїх, знайшла нове ім’я — Раїса. Коли корабель досяг місця призначення — Антинополя, — інокиня однією з перших була піддана фізичним катуванням, а потім страчена через усікновення глави. Слідом за юною християнкою прийняли покарання й інші бранці, привезені в місто.
Традиції народного свята
Будь-які ворожіння на Іраїду були виключені, оскільки не давали достовірного результату. Ворожба на судженого або швидке майбутнє вважалося справою практично марною, хоча багато хто продовжував ним займатися. Найбільшою популярністю у селян користувався звичай ворожіння на воді. Дівчата йшли до місця злиття річок, набирали звідти два глечика води, які потім дбайливо несли в будинок і спостерігали, з якої посудини вода випарується швидше. Якщо з тієї, вода для якої була набрана з річки повноводної, то грошей в будинку водитися не буде, домочадцям доведеться “затягнути пояси”.
Заборонялося так само поминати давно минулі прикрощі, образи, та біди. Люди похилого віку говорили, скільки нещасть нарахуєш, стільки ж накличеш, тому про сумне намагалися не думати. А ось удачу навпаки намагалися щосили залучити в будинок. Для цього клали в гаманець монетку невеликого номіналу з вадою — ламану, гнуту або іржаву, тільки отриману в якості сплати за виконану роботу або проданий товар.
Оскільки з настанням холодів роботи в полі зменшилося, господині більше часу проводили вдома і у дворі, займаючись повсякденними справами. До вечора на Іраїду традиційно готували відомі в селах наливушки — пироги відкритого типу, візуально схожі на звичні нам ватрушки. В якості начинки для випічки використовували картопляне пюре на вершковому маслі, молоці і яйцях, яке щедро заправляли зеленню зі свого городу. Для маленьких дітей наливушки пекли з солодкою начинкою — з сиром, сметаною і медом.
