23 вересня 2025 року за призначення органу управління Львівської обласної Ради Львівська національна філармонія ім. Мирослава Скорика отримала нового виконувача обов’язки генерального директора. Ним став знаний львівський музикант та менеджер концертних проєктів Ігор Муравйов. Зміна керівництва Львівської філармонії спричинила жвавий інтерес до творчої біографії нового очільника установи та його попереднього менеджерського досвіду, а також прикула увагу до інституції, від якої очікують інноваційних проєктів, модернізації та значного розширення слухацької аудиторії. У перший тиждень роботи ми поспілкувалися з Ігорем Муравйовим про його професійний бекграунд, бачення сучасної української філармонії та конкретні вектори розвитку очолюваної ним установи.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1620479 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1620479{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Насамперед тебе знають як скрипаля та диригента, тож призначення на важливу адміністративну посаду стало для багатьох людей несподіванкою і викликало абсолютно логічне запитання стосовно твоїх менеджерських навичок. Розкажи детальніше про свій організаторський досвід.
Організаційна справа зі мною вже давно, років вісім. Прізвища менеджерів чи організаторів ніхто не пише на афішах, тож вся публічність припадала саме на артистичну діяльність. Останнім часом я активно займався власними комерційними проєктами в ролі менеджера, організатора, художнього керівника та соліста. Один з них – балетний проєкт The Sounds of Dance, і це один з найуспішніших саме академічних комерційних проєктів в Україні. І для мене дуже цінно, що за два роки його діяльності ми досягли крутих результатів, довівши, що академічний репертуар може збирати повні зали глядачів на тому ж рівні, що й популярна музика. А отже, людей цікавить класика, якщо її подавати з новим баченням, не так, як це часто роблять державні інституції. Крім The Sounds of Dance, я організовував і брав участь у багатьох інших проєктах, в тому числі за кордоном, які так само дуже добре себе показали. Серед них концерти в Європі, які дали значні напрацювання і контакти імпресаріо, менеджерів та артистів з різних міст та країн.
Що цікаво, свої перші концерти я почав організовувати після Революції Гідності. Як учасник Євромайдану, я влаштовував благодійні виступи на підтримку його активістів. Потім були концерти для збору коштів на українську армію. І сьогодні кожен з моїх комерційних проєктів має благодійну складову: як правило, ми передаємо кошти для конкретних військових підрозділів, а також лікарень, долучаємось до зборів на лікування важкохворих дітей. До того ж на початку війни керівник оркестру Да Капо, концертмейстером якого я працював з 2016 року, Матіас Георг Кендлінгер передав на фронт вісім реанімобілів, а повертаючись з гастролей в Україну, оркестр щоразу привозив з собою гуманітарну допомогу на тисячі євро.
Знаю, що і зараз у Львові, ти активно волонтериш.
Так, стараюсь бути корисним у Благодійному фонді «Гуманітарні ініціативи», який має понад 20-річну історію. Фонд забезпечує медикаментами лікарні на сході країни, де отримують допомогу наші військові. Потреба в цьому дуже велика, тож і допомога від фонду надходить значна.
Чи поєднуватимеш ти обовʼязки генерального директора Львівської філармонії з творчістю? Чи є в планах виступи на сцені філармонії?
Я усвідомлюю, що моя концертна діяльність сильно скоротиться, але якісь проєкти й виступи я звісно, залишу, бо для мене важливо залишатися артистом. Хоча б для того, щоб краще розуміти своїх колег, бути в контексті їхнього творчого життя, реалій, викликів. На сцену Львівської філармонії я не планую виходити, щоб не наражатися на конфлікт інтересів чи підозри у користуванні службовим становищем. Хіба, якщо це будуть запрошення артистів чи колективів філармонії, з якими ми неодноразово співпрацювали ще до мого приходу на посаду директора. Моя роль у цій інституції – бути керівником та менеджером, хоч я і дуже люблю сцену Львівської філармонії, на якій виступав ще змалечку.
Зі своїми проєктами ти обʼїздив чимало українських філармоній (а ще театрів, палаців мистецтв, інших концертних залів), виступав на престижних світових музичних майданчиках. Розкажи, які цікаві ідеї щодо розвитку й осучаснення філармонії ти хотів би реалізувати у Львові?
Я маю досвід виступів і співпраці з багатьма топовими залами Європи. Це філармонії у Берліні, Кельні, Копенгагені, Гамбурзі, Парижі та інших містах, які, мусимо визнати, давно вийшли на інший рівень. І справді у мене склався певний перелік найкращих рис з різних залів, тих, що можна було б втілити у нас, з урахуванням запитів суспільства і реальної ситуації. Бо не кожне вдале для європейської філармонії рішення може підійти Львову. Навіть у різних країнах Європи, скажімо французькі та німецькі філармонії, суттєво відрізняються між собою. Кожна інституція має свої інтереси, мету, особливості. Єдиної правильної моделі бути не може – треба створювати щось своє. Певну картину для себе я вже склав, тож наступним кроком буде донесення цих ідей до команди Львівської філармонії, визначення куди ми йдемо, над чим маємо працювати, яка кінцева мета і як прокласти дорожню карту до розв’язання всіх тих питань і проблем, які віддаляють нас від рівня кращих європейських залів. Одна з моїх цілей – аби Львівська філармонія опинилася в одному ряду з найуспішнішими філармоніями Європи.
Львівська філармонія – це місце з понад 100-річною історією та мистецькими традиціями. Що, на твою думку, є найбільшою цінністю філармонії сьогодні?
Поруч з Львівським органним залом, Львівською національною оперою та Національним музично-драматичним театром Львівська філармонія є потужним осередком популяризації українського мистецтва, зокрема сучасного. Я би хотів це підтримувати і збагачувати, а також дати більше можливостей для молодих артистів. Болить, коли через брак можливостей, ставок чи неконкурентної заробітної плати талановита молодь виїжджає з країни. Я докладу зусиль, щоб вони відчували, що мають підтримку, що потрібні і важливі для України. Як молодий артист, я теж через це проходив і тому впевнений, що знаю шляхи покращення цієї ситуації.
Хоча призначення на посаду виконувача обовʼязків генерального директора не передбачало конкурсу, впевнена, ти маєш програму розвитку установи, яку тобі довірила очолити Львівська обласна адміністрація. Чи ознайомив ти з цією програмою колектив філармонії і чи планується публічне представлення такої програми?
Я справді маю покроковий план розвитку інституції на рік, на три та на п’ять років, який дає розуміння кінцевої мети та кроків, які будуть до неї вести. І так, програма має бути оприлюднена, адже і конкурс на посаду генерального директора проходить з залученням громадськості, в цьому конкретному випадку – громадських організацій в секторі культури. Це надважливо для розуміння вектора роботи і компетенції людини, тому що національна філармонія – надбання цілої країни. І суспільство має знати, куди йдуть його податки, як працюватиме та чи інша людина та колектив під її керівництвом.
Як ти ставишся до питання конкуренції в культурній площині? На твій погляд, з ким конкурує чи має конкурувати Львівська філармонія в майбутньому?
Я вважаю, що конкуренція – це дуже добре. І конкурувати треба з усіма, але чесним й екологічним чином. Спочатку підтримка, а вже потім конкуренція, яка, зрештою, стимулює щодня ставати кращими, підвищувати рівень концертів, виконань, сервісу тощо. Вона тримає в тонусі, і це прекрасно. Всі культурні інституції Львова, а також поза ним є нашими партнерами, друзями і в доброму розумінні конкурентами.
Загалом хочеться більше комунікації між культурними інституціями у Львові – не просто вітатися і зустрічатися на подіях – усе-таки живемо в одному місті, працюємо з однією публікою. Отож, слід налагодити зв’язки між концертними залами й театрами, і крім власних планів мати спільну стратегію розвитку концертно-театральної діяльності Львова. В Європі багато речей регулюють комунікатори, які слідкують, щоб, до прикладу, премʼєри театру й філармонії не ставили на один і той самий день. Тобто, умовно кажучи, якщо ми знаємо, що в оперному театрі відбудеться важлива прем’єра, в чому проблема підтримати театр? А якщо театр знає, що в нас дуже важливий концерт, чому б не підтримати філармонію? Важливе спільне бачення і взаєморозуміння. Ми цілком можемо вийти на такий рівень співпраці вже найближчим часом.
То яка конкуренція буде доречною – за слухача, інноваційність проєктів, ідей?
Очевидно, що в кількох сферах. У Львівській області філармонія одна, в цьому наша унікальність і відповідальність. Ми маємо сервісно показати глядачу наші можливості, запропонувати якісний і різноманітний музичний продукт, а глядач для себе обиратиме, що йому подобається. Багато людей, які ходять в філармонію, так само відвідують театр та інші концертні зали. Тому насправді слід працювати над якістю й подачею. Філармонія має бути привабливою, популярною, щоб хотілося сюди повертатися і радити її своїм знайомим, рідним, гостям міста.
Закономірно часто призначення нового керівника тягне за собою кадрові зміни, оновлення чи доповнення команди. Якої думки щодо питань працівників штату притримуєшся ти?
По суті я прийшов до філармонії один, без команди, тож вирішив не йти через процес великих кадрових змін. Люди, які тут працюють – дуже професійні. Тож насамперед я спробую дати їм мотивацію і натхнення злагоджено і віддано працювати, без жодних упереджень. Абсолютно кожен матиме можливість проявити себе в роботі. Я не прихильник різких змін. Інституція добре функціонує і я б хотів, щоб навіть великі зміни відбувалися злагоджено і з розумінням спільної мети. Інша справа, що дійсно філармонія потребує нового ковтка повітря, а також підсилення пріоритетних структурних підрозділів, наприклад рекламного. Ним керує Ярослав Філевич – професіонал з класними ідеями, якому необхідна ще більша підтримка і апгрейд команди, яка працюватиме над рекламою та медійною присутністю філармонії, щоб вона була цікава, прогресивна і з великою кількістю прихильників.
Які виклики на посаді очільника Львівської національної філармонії ти бачиш особисто для себе?
Моя ціль – зробити філармонію для львів’ян, українців, іноземців, які приїжджають сюди, привабливою, бажаною, сучасною і мегатворчою. Щоб артисти ще більше розвивалися, а глядачі частіше приходили в концертний зал і відкривали для себе академічну музику, популяризація якої – наше пряме завдання. Бо це мистецтво не одного дня, а цілих епох, і важливо, як ми його збережемо і що залишимо після себе. На конкурсі я зможу представити покроковий план, деякі пункти якого почнуть впроваджуватися вже найближчим часом.
Під час нашої розмови ти окреслив досить багато ключових векторів майбутньої діяльності. Коли чекати на перші зміни?
Філармонія працює в тому режимі, який вже був спланований, відповідно до концертного сезону. І для мене важливо, щоб всі плани було реалізовано, бо це імідж інституції. Маємо виконати всі зобов’язання, які ми взяли перед артистами. А вже надалі будемо з командою обговорювати спільні дії та впроваджувати якісні зміни. Наразі ведеться багато аналітичної робити. А я зі свого боку наголошую, що не хочу бути «одним гравцем», бо важливе не «я», а «ми», важливо чути кожного працівника.
Репертуар Львівської філармонії намагається охопити досить широку аудиторію, включно з дітьми молодшого та шкільного віку. На твою думку, яка цільова аудиторія потребує особливої уваги й опрацювання?
Це, напевно, молоде покоління. Але не можна сказати, що вони не ходять до філармонії, бо не хочуть. Такі питання чи претензії як менеджер я завжди висуваю в першу чергу до себе. Треба пропонувати молодим людям більше і доносити інформацію актуальними для них способами, щоб вони принаймні дійшли до філармонії. Бо в тому, що їм сподобається я майже не сумніваюся: ще не чув, щоб хтось прийшов, а потім казав, що йому категорично не сподобалось. У моїх попередніх проєктах мені це вдалося, адже на наших концертах була величезна кількість молоді. Та й загалом було приємно бачити людей різного віку.
Це вже маркетингова історія, ефективність якої я неодноразово бачив і апробував на власному досвіді. І це далеко не експеримент – експерименти були в моєму житті значно раніше. Тож з радістю переноситиму свої напрацювання в філармонію.
Розпочинаючи роботу у Львівській філармонії ти напевно мав якісь очікування. Чи справдились вони? І чи було щось, що тебе приємно вразило протягом перших днів на новій посаді?
Особливо цінним і приємним для мене було ставлення до мене команди та артистів філармонії: просте, людське, відкрите і доброзичливе. Мене добре сприймають як колегу і лідера, погоджуються з моїм баченням, а я щиро цікавлюся і погоджуюся з їхнім. Багато спілкуємося, психологічний клімат в колективі досить гарний. Це важливо не лише для мене, а й для всіх. З кожним днем я бачу все більше посмішок, готовності працювати, якийсь позитивний творчий заряд. Що найважливіше? Я бачу бажання колег ставати кращими і покращувати філармонію. Мені імпонує, що я не один в цьому прагненні.
Довідка: Ігор Муравйов (нар. 1995 року) – український скрипаль, диригент та культурний менеджер. Львівʼянин, випускник Львівської національної музичної академії ім. Миколи Лисенка (клас скрипки проф. Володимира Заранського, клас оперно-симфонічного диригування проф. Івана Юзюка). Відомий соліст, концертмейстер австрійсько-українського оркестру K&K Philharmoniker, диригент Рівненської обласної філармонії, художній керівник Академічного струнного ансамблю Quattro Corde Івано-франківської обласної філармонії, засновник та артист проєкту The Sounds of Dance. Лауреат обласної премії ім. Вʼячеслава Чорновола, стипендіат Президента України.
Фото Вікторії Антошевської
