Одним із найцікавіших та найочікуваніших фільмів Каннського конкурсу став фільм Річарда Лінклейтера «Нова хвиля» (на головному фото). На Берлінале показали його картину «Блакитний місяць» про американського поета-пісняра Лоренца Гарта. Цього разу режисер береться за ціле явище, що свого часу повністю змінило кіно. Лінклейтер вирішив взятися за кіно про кіно.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1610855 { min-height: 180px !important; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1610855{ margin: 0!important; } .mobile-branding-wrapper { min-height: 200px } }
Новий фільм Лінклейтера розповідає про те, як Жан-Люк Годар знімав свій культовий фільм «На останньому подиху». От тільки тоді фільм не був культовим, Годар відомим, а «нова хвиля» лише спиналась на ноги.
«Нова хвиля»
І сама «нова хвиля», і фільм Жан-Люка Годара, та й сам Годар стали явищами не те що легендарними: вони так обросли міфами, що часом стало важко дістатися до суті. Лінклейтер і не намагається. Він, знімаючи картину про молодого нонконформіста Годара, знімає фільм-пам’ятник. Тут доцільно згадати недавній фільм Мішеля Хазанавічуса «Молодий Годар» – картину іронічну, навіть трохи хуліганську. Тоді французька кінематографічна громадськість образилась. Але такий підхід набагато більше відповідає не так портрету, як духу Годара.
Тут маємо шанобливе кіно, що при цьому не робить його поганим. Воно дуже стильне, вишукано чорно-біле, миле та явно розраховане на покоління, для якого Годар – лише звук.
Лінклейтер зняв фільм з молодими та маловідомими акторами, як і належить. Адже тоді представників «нової хвилі», які практично у повному складі з’являються на екрані, теж мало хто знав.
«Нова хвиля»
Годара зіграв Гійом Марбек, Бельмондо – Обрі Дюллен, де Борегара – Брюно Дрейфюрст. Зої Дойч, єдина зірка у фільмі, зіграли єдину на той час зірку Джин Сіберг.
Дуже хочеться побачити фільм в українському прокаті: це якісне глядацьке кіно, яке дотепно розповідає про одну із яскравих сторінок в історії кіно.
А поки цей фільм не вийшов у прокат, не варто нудьгувати! Адже в онлайн-кінотеатріSWEET.TV можна знайти світові та українські новинки кіно, перевірену часом класику, культові серіали та інші унікальні кінопропозиції. Зі SWEET.TV вечір гарантовано буде цікавим!
Одночас (так склався фестивальний розклад) поза конкурсом показали чудову анімацію Сільвена Шоме «Марсель та месьє Паньоль».
Свого часу Шоме вразив і Канни, і слідом за ними цілий світ анімаційним фільмом «Тріо з Бельвіля». Тепер він звертається до ще однієї культової постаті в історії французького кіно, проте Марселя Піньоля набагато менше знають у світі. А дарма. Він – французький драматург, сценарист та кінорежисер, перший кінематографіст, що став членом Французької академії, був головою журі Каннського фестивалю і вручав першу в історії «Золоту пальмову гілку» (вона з’явилась у 1955 році).
«Марсель та месьє Паньоль»
Анімаційний байопік розповідає про кар’єру Марселя Паньоля, як вміє Шоме, поетично та зворушливо. Фільм поєднує тонку, емоційну анімацію Шоме зі світлим, ностальгічним світом Паньоля, віддаючи шану його рідному Провансу.
На піку слави Марсель Паньоль отримує замовлення від головного редактора журналу «Елль» на написання мемуарів. Коли він пише перші сторінки, перед ним раптово з’являється дитина, якою він колись був, маленький Марсель.
Варто лише нагадати, що фільм за його сценарієм «Маріус» зняв Александр Корда. А Піньоль є режисером таких фільмів, як «Манон з джерела», «Сезар», «Топаз» тощо. Тож ці два фільми прекрасно вписались в такий жанр як «кіно про кіно», завжди цікавий для шанувальників. А ще у Каннах чекають П’єра Рішара, який поза конкурсом покаже новий фільм.
