Десь між етапом «я — безкомпромісний бунтар» і стадією, коли твій плейліст для гучних вечірок непомітно перетворюється на фон для спокійного вечора, приходить одне не надто приємне, але корисне усвідомлення. Ти — звичайна людина. Зі своїми неврозами, токсичними звичками та багажем, який інтелігентно заведено називати «життєвим досвідом», інформує Ukr.Media.
Здається, Валерій Харчишин вирішив зробити з цього усвідомлення нову пісню.
Я переглядаю новини про те, що «Друга Ріка» випустила сингл «МИ» напередодні свого 30-річчя, і ловлю себе на іронічній посмішці. Тридцять років гурту. За цей час виросло покоління, яке вже встигло розчаруватися в ідеалах і знову їх віднайти. Харчишин говорить, що в новому треці намагався чесно проговорити саме цей шлях дорослішання — від підліткового заперечення всього до прийняття власних мінусів. І знаєте, в цьому є певна терапевтична адекватність. Коли соліст рок-гурту не намагається грати в містичного генія, а спокійно визнає, що так само розгрібає власні проблеми, як і всі інші, це викликає куди більше довіри.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});
Найцікавіше починається там, де закінчується автобіографія. Трек, який задумувався як особиста рефлексія, несподівано вивернувся в історію про «нас». Гурт спирається на рядки Симоненка: «У кожного «Я» є своє ім’я». Думка, здавалося б, лежить на поверхні: ми не набір однакових деталей, ми — різні всесвіти. Проте музиканти роблять дуже точне зауваження, яке б’є в нерв часу: нам усім зараз катастрофічно бракує поняття «МИ».
У парах, які розсипаються через втому, у родинах, у суспільстві загалом. Ми настільки захопилися вибудовуванням непробивних особистих кордонів і плеканням своєї унікальності, що якось випустили з-поміж уваги очевидну річ: втрачати одне одного — це надто висока ціна. Сила не в тому, щоб злитися в сіру масу, а в тому, щоб уміти домовлятися і ставати цим самим «ми», коли накочує шторм.
Харчишин зізнається, що навмисно писав пісню так, аби уявити, як десять тисяч людей у київському Палаці спорту разом співають «Ми є ми». Ця візуалізація могла б здатися просто красивою музичною романтикою, якби не наші реалії.
(adsbygoogle = window.adsbygoogle || []).push({});