Вона знялася в фільмах “Розіграш”, “Монолог”, “Дивні дорослі”, “За сімейними обставинами”, “Старий Новий Рік”, “Блондинка за рогом”, “Москва сльозам не вірить” і багатьох інших, інформує Ukr.Media.
Дитинство Євгенії пройшло у Великому театрі. Її батьком був знаменитий оперний співак, провідний соліст Великого театру Никандр Ханаєв, якого дуже цінував сам Сталін. Таємно від батька вона подала документи в Щепкинське училище при Малому театрі і поступила туди, одночасно вступивши на юридичний факультет МГУ. Незабаром Велика Вітчизняна війна обірвала заняття в обох вузах. Після війни Євгена поступила в Школу-студію МХАТ і після навчання стала актрисою театру своєї мрії — МХАТу.
Головною справою в житті Ханаєвої був театр. Слідом за успіхами в театрі прийшли ролі в кіно. Вперше вона з’явилася на екрані в 1972 році. Тоді актриса була здивована: стільки років кіношники її не помічали і раптом — зйомки. У 1976 році вийшов нетиповий для кінематографа фільм “Розіграш” режисера Володимира Меньшова. Картина мала величезний успіх, зібравши в прокаті майже 34 мільйони глядачів.
Наступні 10 років Ханаєва не сходила з екранів. У неї склалося амплуа різкої, ексцентричної, часом скандальної особи, яка вірить тільки в свою правоту і не терпить заперечень. На екрані Ханаєва завжди виглядала впевненою в собі, рішучою і навіть владною жінкою. У житті ж вона була скромною і тихою людиною, чім всі безсовісно зловживали.
Незважаючи на те, що у неї підростав син, перший шлюб Ханаєвої з Анатолієм Успенським розпався через її пристрасть до іншого чоловіка. Це був воістину драматичний період в її житті. У 1967 році актриса вирішується на відчайдушний крок — Ханаева пішла з сім’ї в свою останню, пристрасну і безнадійну любов, залишивши чоловікові 14-річного сина Володимира. Дитина залишається з батьком і не спілкується з матір’ю 19 років. Євгенія Нікандровна часто грала матерів — ревнивих, ексцентричних, мудрих, але які завжди люблять своїх дітей. Її знала вся країна, але в житті її сина не було ні материнської турботи, ні любові.
Син артистки дивився, як його мама по той бік екрану виховує чужих дітей, а сам не бачив її цілих 19 років. Батьком Володимира Успенського був головний бухгалтер театру, де Ханаєва пропрацювала все життя. Актриса не виділялася зовнішньою красою, але закохавшись в одруженого колегу Льва Іванова, вона почала змінюватися на очах.
Закохані весь час проводили разом, хоча в обох були сім’ї та діти. Оточуючі спочатку посміювалися над ними, а потім почали засуджувати. У успішної Ханаєвої тут же знайшлися “доброзичливці”, які стали надзвонювати її синові Володі і розповідати про роман матері на стороні.
“А чи знаєш ти де зараз твоя мама? Вона з артистом Івановим”,- згадує ті дзвінки Успенський.
Незабаром у цю справу втрутилися партійні працівники. Залучили до скандальної історії і сина артистки.
“Мене викликали в ЦК Компартії Радянського Союзу. Начальник відділу на прізвище Зелпупін, мати на той час вже не ночувала вдома і день, і два, і три і більше”,- ділиться Володимир.
Тоді Ханаєва зробила найважчий вибір у своєму житті: не попрощавшись ні з чоловіком, ні з сином, вона потайки пішла з дому. Артистка не бачила Володимира 19 років і навіть не шукала з ним зустрічей. Вона спостерігала за життям хлопця з боку. А ось Іванов не наважився кинути законну дружину, тому Ханаєва задовольнялася статусом коханки.
Почавши регулярно зніматися, актриса отримала рідкісну тоді можливість придбати автомобіль. Автомобіль був для неї більше, ніж хобі, це була справжня пристрасть, яка, на жаль, стала для неї фатальною. Одного разу вона потрапляє в аварію, після якої у неї починаються серйозні проблеми зі здоров’ям. В цей час Ханаева вперше за 19 років зателефонувала синові, на наступний день Володимир приїхав до матері і жодного разу не дорікнув мати. Після цього їм вдалося налагодити відносини.
Наприкінці жовтня 1987 року Євгена Нікандровна погодилася на складну операцію, після завершення якої, лише ненадовго прийшовши до тями, вона прожила всього кілька годин. Саме в ці години колеги намагалися привітати її з присвоєнням їй звання Народної артистки СРСР. Але зробити цього так і не змогли…
