У прокаті стартував, мабуть, найочікуваніший фільм року – «Дюна» Дені Вільньова. Прем’єра кілька разів переносилась через пандемію, і знову перенеслась, проте на місяць вперед, зробивши подарунок кіноманам.
Фантастичний блокбастер за мотивами культової книги Френка Герберта уже екранізував геніальний Девід Лінч. Зараз він ніяк не коментує екранізацію Вільньова. Як і те, чому його фільм свого часу провалився, проте зараз вважається культовим.
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1526292 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1526292{ margin: 0!important; } }
Американський письменник-фантаст Френк Герберт випустив «Дюну» в середині 1960-х. Роман майже відразу став хітом та володарем найпрестижніших жанрових нагород. Згодом Герберт написав продовження, випустивши шість книг. Потім справу продовжив його син Браян та фантаста Кевін Андерсон.
Розповісти розлогу, заплутану та насичену деталями історію у фільмі – справа невдячна. Проте Вільньов третій, хто за це взявся. Після Лінча у 2000-му вийшов мінісеріал, який великого успіху не мав. Був ще незнятий фільм Алехандро Ходоровського, сценарій якого надихнув четвертий епізод «Зоряних воєн».
Кадр з фільму «Дюна»
Дія роману розгортається в далекому майбутньому, де найвищу цінність має речовина (у різних перекладах вона має іншу назву), яка продовжує життя, дозволяє бачити майбутнє і подорожувати в космосі. Кажуть, що той, хто її контролює, той контролює галактику. Речовину добувають тільки на одній планеті, на пустельному Арракісі.
Герцог Лето Атрейдес (Оскар Айзек) бере під своє управління Арракіс. Проте наразі планета наповнена велетенськими піщаними червами. Син герцога, юний та талановитий Пол (Тімоті Шаламе), мусить вирушити на страшну планету, аби забезпечити своїй родині панування над нею.
Кадр з фільму «Дюна»
Проте раніше планета належала войовничим Гарконненам, які не мають наміру просто так її віддавати. Вони готують повномасштабну війну під головуванням барона Гарконнена (Стеллан Скарсгард).
У картині також знялись Ребека Фергссон, Зендея, Джош Бролін, Джейсон Момоа, Хав’єр Бардем, Дейв Баутіст, Шарлотта Ремплінг та інші.
Так що беручись за непросту задачу екранізувати перевантажений деталями роман Вільньов оточив себе сильними акторами.
Кадр з фільму «Дюна»
Режисер ще на початкових етапах попередив, що буде керуватись сюжетом книги та що на екранізацію йому знадобиться два повнометражних фільми. Так що скажемо відразу: «Дюна» матиме продовження навіть якщо провалиться у прокаті.
Можливо, саме з тим пов’язаний стиль фільму (що повністю відповідає творчій манері режисера «Вбивці», «Того, що біжить по лезу 2049» та «Ворога»). Він виглядає як початок великої епопеї, чогось на кшталт «Володаря перснів», адже сюжетно картина розповідає приблизно половину роману.
Кадр з фільму «Дюна»
Проте дивитись «Дюну» варто через те, що це дуже добре зроблене кіно, яке має ідеальні технічні складові.
Це, якщо так можна сказати про блокбастер, вишукана розвага, трохи нудна, трохи елегантна та дуже розмірена.
Вільньов весь час балансує між бажанням бути фестивальним завсідником та знімати мейнстрім. Досі йому це непогано вдавалось. Вдалося і у цьому випадку. Недарма прем’єра фільму відбулась на Венеціанському кінофестивалі.
Це візіонерськке кіно з бюджетом у 200 млн. Проте ставитись до нього надто серйозно таки не варто. Мабуть.
Що стосується порівняння з фільмом Лінча, якого уникнути важко, то тут, ясна річ, набагато крутіші спецефекти, Вільньов явно мав набагато більше свободи (продюсер фільму Лінча Діно де Лаурентіс мріяв про те, що картина конкуруватиме із «Зоряними війними та стане вдночас родинним фільмом з мінімальною кількістю сцен насильства). Фільм Лінча так скоротили (режисерська версія тривала 5 годин, а після того як Лінча відсторонили від монтажу хронометраж трохи перевищував дві години), що деякі сцени навіть довелось пояснвати за допомогою закадрового голосу. Ну і, як не крути, Тімоті Шаломе у заочному двобої таки перемагає Кайла Маклахлена (до речі, у романі Полу 15 років).
І трохи цікавого:
- Шарлотта Ремплінг мала зіграти у фільмі Алехандро Ходоровського, але відмовилась від ролі.
- Стінг, який знімався у Лінса6 мав з’явитись і у Вільньова. Але його персонаж не увійшов до нової екранізації.
- Вільньов назвав «Дюну» «Зоряними війнами» для дорослих. До речі, режисер заявив, що «Зоряних воєн» ніколи не бачив.
- Статуя Махді в Сітч-Табр була натхненна статуями Будди в Баміані, Афганістан, які були зруйновані талібами.
- Відділ реквізиту доклав багато зусиль, пройшов ряд випробувань, щоб знайти ту саму речовину. У підсумку нею стали чорний чай та орегано. Так що, хто володіє орегано, той володіє всім.
Але скільки цікавого не писали про фільм, найкраще таки піти на нього у кіно.
