Хто не пам’ятає 1988 рік, коли мільйони глядачів завмирали перед екранами телевізорів під звуки екзотичної мелодії з бразильського серіалу “Рабиня Ізаура”? Ця пісня, що відкривала кожну серію драматичної історії про красуню-рабиню, стала справжнім культурним феноменом, інформує Ukr.Media.
Її намагалися співати всі, хоча мало хто розумів слова. “Газун гарунге”, “гандіру гарунге”, “азугу гарунге” — кожен чув і відтворював ці звуки по-своєму. Але що ж насправді звучить у легендарній заставці?
Автором цієї мелодії є видатний бразильський композитор і співак Доривал Каїммі. Його творчий шлях тривав понад 70 років, а серед численних робіт особливе місце посідає пісня “Retirantes” (“Переселенці”), яка й стала основою для заставки “Рабині Ізаури”.
Каїммі написав “Retirantes” ще в 1946 році для театральної постановки за романом знаменитого бразильського письменника Жоржі Амаду “Безкраї землі”. Ця пісня розповідала про важку долю переселенців (часто нащадків африканських рабів), змушених покидати посушливі регіони північно-східної Бразилії у пошуках кращого життя.
Цікаво, що в оригінальній версії пісні “Retirantes” є змістовний текст португальською мовою, який розкриває біль і відчай людей, що зазнали гноблення: “Життя чорношкірого важке, в чому й сумнівів немає… Я волів би померти вночі, під батогом, ніж залишити тебе…”. Ці рядки підкреслюють трагічну долю потомків рабів і переселенців.
Однак у телевізійній адаптації для серіалу замість осмисленого тексту звучать ті самі загадкові звуки, що назавжди закарбувалися в пам’яті глядачів: “Ungazun garunge, zambele garunge…”
Як виявилося, ці вокалізації не мають конкретного змісту. Це ритмічна послідовність звуків, що імітує звучання західноафриканських діалектів. Спеціалісти вважають, що ці “слова” створюють атмосферу “африканського” хору, але залишаються художнім прийомом без лексичного значення. Вони не є точною копією якоїсь конкретної мови, хоча й мають певну схожість із звучанням таких африканських мов, як йоруба чи зулу.
Цей прийом дозволив створити екзотичну атмосферу, яка ідеально відповідала тематиці серіалу про рабство і нагадувала про африканське коріння багатьох жителів Бразилії.
Так чи інакше, мелодія заставки стала невіддільною частиною культурного феномену “Рабині Ізаури” і продовжує викликати ностальгію у тих, хто був свідком її першого показу. І хоча слова залишаються безглуздими вокалізаціями, їхня мелодійність і виразність забезпечили їм місце в історії телебачення та у спогадах мільйонів глядачів.
