Пропонуємо серед розмаїття львівських виставок відвідати три експозції митців різних поколінь. Це виставка Миколи Глущенка, що спробував себе у багатьох мистецьких течіях початку ХХ століття, Володимира Лободи, яскравого представника андерграунду 60-90-х та сакральне мистецтво представниці нової школи іконопису Уляни Томкевич. І, звісно, трьома виставками обмежуватись не варто. Є ще, наприклад, ось ці.
Виставка Володимира Лободи «Людська комедія»
@media (max-width: 640px) { #mobileBrandingPlace1528439 { padding-bottom: 56.21%; z-index: 9; } .simple_marketplace_news_list #mobileBranding1528439{ margin: 0!important; } }
Палац Лозинського, вул. Стефаника, 3, до 7 листопада
Володимир Лобода вперше виставив цикл «Людська комедія» у Львові у 1990 році
У Палаці Лозинського триває виставка одного із із найяскравіших представників українського андеґраунду кінця 1960 – початку 1990-х років Володимира Лободи (на головному фото). Його живописні цикли «Людська комедія» (1988–1989) та «Іконостас» (1989) вперше були виставлені саме в просторі Львівської картинної галереї у 1990-му році, але на той час отримали неоднозначне сприйняття львівської публіки.
Сьогодні творчість Володимира Лободи можна згадувати в руслі кращих прогресивних явищ зламної доби. На виставці також експонуватиметься масштабний графічний цикл «Велика мандрівка на Україну» (1986), а також твори із живописних серій «Мовчання» (1992), «Концерт» (1992), «Місто» (1993), «На рядні» (2008).
Виставка «Микола Глущенко. Барви ХХ століття»
Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20 та Драгоманова, 42), до 07 листопада 2021
Творчість Миколи Глущенка (1901-1977) демонструє широкий спектр художніх напрямів та течій ХХ ст. Послідовно еволюціонував від естетичних засад імпресіонізму, неокласицизму і «нової речевості» до постімпресіонізму. Осягнувши пластичні основи кубізму (в ранній період), врешті, став на шлях експресіонізму та творення українського варіанту колоризму.
Він товаришував із Олександром Довженком і Володимиром Винниченком, спілкувався з Пабло Пікассо, Анрі Матіссом, Фернаном Леже, Луї Арагоном і Ельзою Тріоле. Його персональні виставки художника відбулись у Парижі, Марселі, Стокгольмі, Бухаресті, Львові.
Виставку розгорнуто одночасно у двох музейних локаціях: на проспекті Свободи, 20 виставлять твори з приватної колекції Едуарда Димшиця, а на вул. М. Драгоманова, 42 представлені твори митця зі збірки Національного музею.
Виставка Уляни Томкевич «Любов Жертовна»
Галерея «IconArt», вул. Вірменська, 26, до 31 жовтня
Уляна Томкевич поєднює традиції візантійського іконопису, української народної ікони та народні орнаменти, якими часто оздоблювали печі і стіни хат, у своїй мистецькій практиці.
Художниця народилась 1981 року у Львові. Закінчила Львівський державний коледж ім. І. Труша та Львівську Національну Академію Мистецтв (кафедру сакрального мистецтва). Займається станковим іконописом. Є учасницею регіональних та міжнародних виставок та пленерів.
«Робота над іконою – це своєрідна розмова з Богом і самим собою. Тиха молитва, що дає відчуття внутрішнього спокою та гармонії. Це час переосмислення біблійних текстів та Заповідей в контексті сучасного життя людини, адже Біблія є поза межами часу. Для мене Бог, перш за все, це Любов і Милосердя. І саме щоденна праця над іконами допомагає сприймати світ крізь призму цього усвідомлення», – вважає художниця.
